Ясновидець з Дубна

Натискаю на кнопку дзвінка однієї з квартир. Вхідні двері відчиняє білявий з довгим волоссям та пронизливим поглядом симпатичний юнак. “Заходьте”, - ввічливо запрошує. Правда пересуватися по кімнаті хлопцю важко - дається взнаки хвороба. Мама Григорія пригостила нас чаєм, і після деякої паузи зав’язалася розмова:

- Зі шлунком у тебе проблеми, - сказав Григорій ніби так, між іншим, - ромашки поп’єш...

- Гришо, ти можеш точно встановити діагноз і, навіть, вилікувати людину?

- Я бачу першопричину хвороби. Наприклад, у людини болить серце, але причиною дискомфорту може бути хвора печінка, яка не дає про себе знати. Варто її вилікувати - і перестане боліти серце. Це я сказав для прикладу. Щодо лікування, то я намагаюся розкрити в людині прихований інстинкт до самолікування. Хвора тварина знає, яку їй траву вживати, щоб одужати. Людина теж повинна вміти це робити. Я просто налаштовую її на це. Кажу, що невиліковних хвороб не буває. Є люди, які не вірять у себе.

- Коли вперше відкрилося внутрішнє бачення?

- Років у десять. Я сидів на лавці біля під’їзду будинку, коли сусідка поверталася додому. Вона зойкнула, мовляв, щось недобре стало мені. Я раптом зрозумів, що у неї хворі нирки. Медичною термінологією тоді ще не володів, тому, повернувшись додому, показав мамі на нирки: мовляв, у тьоті Іри вони хворі. Так і вийшло. Після цього я почав бачити, що людину турбує і як їй можна зарадити. Інформація приходить сама собою.

- А майбутнє бачиш?

- Майбутнє?.. Доля - це постійний вибір людини. Можна передбачити, що її чекає, якщо вона піде тією чи іншою дорогою, щось порадити. Але передбачити майбутнє неможливо, тим паче у глобальних масштабах. Для прикладу: якщо маленька дитина ненароком випустить із рук іграшку (а могла і не випустити), яка впаде на підлогу - навіть це може якимось чином змінити долю планети.

- Порчу можеш відробити?

- Допомагав жертвам. Хоча... люди часто перебільшують із порчами! Кожен другий, хто телефонує до мене, відразу просить зняти порчу. Та насправді я її в більшості не бачу. Це просто самонавіювання. Хоча я зустрічав двох людей, яким було “зроблено на смерть”. Одній жінці було важко “відробити” негативне блокування, адже порчу наводив непрофесіонал. Зняти порчу, яку робив досвідчений чаклун, значно простіше, аніж коли “самодіяльністю” займається хтось недосвідчений. У такому випадку важко підібрати ключ до розблокування негативної програми. Хоча віра в Бога здатна розбити будь-який негатив! На жаль, ця віра в більшості людей ламка.

- Поділися яскравими спогадами...

- Нещодавно священик приходив освячувати квартиру. Прийшов у цивільному одязі. Коли переодягнувся в рясу, навколо його тіла з’явилася яскрава, наче сонячне світло, аура. Вона заповнила всю кімнату. Коли священик зняв рясу, аура навколо нього стала “рядовою”, яка майже не відрізняється від “сяйва” середньостатистичної людини.

- Григорій, чому ти не дивишся співрозмовнику в очі?

- Я хочу, щоб комфортно було і мені, і людині, що знаходиться поряд.

До розмови приєдналася мама хлопця:

- Коли Гриші було років три-чотири я, як кожна мама, “сюсюкалася” з ним, а він мені дорікав: “Мамо, не стався до мене, як до маленької дитини - я вже дорослий!” Дивував він своєю поведінкою не тільки мене, але й навколишніх.

Хоча нелегке у нього було дитинство - лікарі тричі рятували сину життя. Одного разу лікар-офтальмолог з Ковеля сказала мені, що таких не по-дитячому розумних очей, як у мого сина, ще не бачила. А йому тоді було лише два місяці.

Сьогодні люди телефонують до Григорія безперестанку. Він майже нікому не відмовляє у допомозі - дає поради, настанови, просто заряджає людину позитивом.

- Скільки коштує допомога Григорія?

- Жодної копійки! Бог наділив Гришу талантом не для того, щоб він використовував його у корисливих цілях. У кожного своя місія на Землі. У мого сина - допомагати іншим. Якщо людина хоче віддячити за добро, Григорій радить пожертвувати кошти на церкву чи для дитячого будинку, коли є така можливість.

- Все-таки у вашого сина важка хвороба - дитячий церебральний параліч. На вашу думку, чи переможе він її?

- Теоретично - це майже неможливо. Однак я вірю в сина. Він щоліта за допомогою неймовірних зусиль сідає на велосипед і їде. Падає, піднімається і знову їде, незважаючи на те, що я сварю його, щоб він такого не робив, адже це ризиковано!

Григорій - сильна духом людина. Він допомагає іншим - сподіваюся, що зцілення колись прийде і до нього...