Будова серця

На думку багатьох присутніх, сюрреалістичні зображення, зафіксовані на світлинах Сергія, - це не просто експериментування у програмі “PhotoShop”, а спроба переповісти широкому загалу філософські ідеї за допомогою графічних символів. Такими, насамперед, є фотокартини “Абсолютний егоїзм”, “Будова серця”, “Тріумфальна арка”. Є на виставці цілий ряд світлин, у яких за допомогою мінімуму образотворчих засобів - двох-трьох кольорів і чіткої графіки - створені емоційно-напружені образи (“Ангіна”, “Відпусти”, “Барселона”), що дорівнюють поетичним метафорам.

Можливо, не всі роботи тезки знаменитого хокеїста однаково вартісні з естетичної точки зору, декотрі з них відверто дратують своєю “депресивністю” (“Совість”, “Прапороносець”, “Не люби мене…”), інші - викривають власний безлад почуттів автора, що володіли ним у момент творення (“Кокон”), та виставка, на думку багатьох її відвідувачів, має шанс залишитися у пам’яті рівненських глядачів завдяки тим десяти-п’ятнадцяти світлинам, в яких автор підноситься до рівня справжніх художніх узагальнень, що народилися з цікавості до людської душі та власних життєвих спостережень. З цього приводу запитую пана Сергія:

- У ваших роботах ви свідомо і неприховано використовуєте можливості “фотошопа”. Деякі світлини нагадують за композицією сучасну скульптуру - спотворені, викручені фігури - навіщо це?

- Люди, - пояснює фотохудожник, - часто ховають свою сутність за зовнішніми атрибутами. Як художник я намагаюся за допомогою отаких потворних образів привернути увагу глядача до самих себе, зазирнути собі в душу, вивільнити справжні емоції, спровокувати самоаналіз.

- Ви сказали - “як художник”. Тобто, у вашому випадку - це основна складова слова “фотохудожник”?

- Справа в тому, що свого часу я навчався у студії образотворчого мистецтва, потім - у художній школі, згодом отримав диплом художника, закінчивши Донецьке художнє училище. Захоплювався скульптурою - ліпив скульптури, працював із бронзою, обробляв (гравірував) природне каміння.

- Отже, бути художником - це ваша мрія дитинства?

- У дитинстві я мріяв стати пасічником або єгерем. Жити в хатинці серед лісу і спілкуватися лише з бджолами та лісовими звірами… Така собі романтика.

Фотоапарат вперше потрапив мені до рук років у десять. Дуже цікаво було самому знімати, проявляти плівку, “чаклувати” над знімками. Завжди хотілося щось змінити у зображенні, зробити його досконалішим. Тепер для цього існує “фотошоп” - інструмент майже безмежних можливостей. Втім - комп’ютер - це лише набір “чарівних паличок”, а “чарівник” завжди повинен прагнути, щоб його твори були не просто гарними малюночками, а примушували людину думати.