За все треба платити?

Зараз поки що ніби устаканилося, тому ми з Олегом вирішили рвонути на тиждень у Карпати. І відпочинемо, і підтягнемо здоров’я, яке через всі ці недосипи і переробки вже почало двати збій. Питання в тому, куди подіти дитину.

Нашій дочці Ванесі зараз п’ятий рік, не зовсім лялечка, але й одну вдома теж не залишиш. Брати із собою немає сенсу. Тому ми вирішили попросити мою маму, щоб вона посиділа з онукою. Можна було б звернутися і до свекрухи, але вона живе далеко – в іншому місті.

Зазвичай мама без проблем сиділа з дитиною. Сама іноді Ванесу забирала, років з трьох залишала у себе на ніч. Ми ніколи не перебільшували з її допомогою. Тому жодних проблем у своєму проханні я не бачила.

Але мама спочатку сказала, що їй треба подумати, потім у неї з’явилися якісь свої плани, про які вона, виявляється, забула. Потім полилися широким струмком скарги на самопочуття, то в неї одне, то інше. За один тиждень людина перетворилася на метеозалежну особу.

Я не розуміла маминої поведінки, але усвідомила, що сподіватися на її допомогу марно. Довелося бігти вигадувати інші варіанти. А їх у нас дуже обмежена кількість. Або нікуди не їхати, або наймати няню, або дзвонити мамі Олега.

Варіант “не їхати” нам із чоловіком дуже не подобався, ми вже налаштувалися на відпочинок. Їхати комусь одному теж не розглядалося як варіант.

Наймати няньку дорого, нам не по кишені. Тому що аби-кого до рідної дитини не пустиш, а няні з досвідом та рекомендаціями коштують, як крило від літака. Ми такої суми просто не потягнемо. Та й часу шукати перевірену няню вже нема.

Залишився варіант зі свекрухою. Дуже не хотілося її смикати, але іншого варіанта ми не мали. Ми зателефонували, вона з радістю погодилася посидіти з онукою, поки ми будемо у від’їзді. Дорогу оплачували ми, грошей залишили на харчування та інші витрати. І навіть з урахуванням дороги виклик свекрухи обійшовся нам набагато дешевше.

Мама нещодавно зателефонувала дізнатися, як справи, які новини. Я розповіла, що чекаємо на допомогу свекруху.

– Ось як. Рідна мати тобі вже не підходить, я так розумію, так? – голос мами похолов.

– Ну ти в справах-клопотах, до того ж, ти продемонструвала, що не світишся бажанням залишатися з онукою.

Мама запихкала як чайник, а потім заявила, що вона натякала не на те, що не хоче сидіти з онукою, а на те, що за її послуги непогано б і заплатити. Я не повірила своїм вухам.

– А що ти хотіла? Ви відпочивати збираєтеся, а я за вас безкоштовно мушу вашу роботу робити? – видала мама.

Потім я прослухала лекцію, що своїх дітей мама виростила, зараз по доброті душевній допомагає нам, а ми навіть не враховуємо, що їй важко, і було б непогано віддячити їй. Смішно було слухати про “виростила своїх дітей”. Ми з братом росли з ключами в кишенях, а на цілісіньке літо нас відправляли до бабусі з дідом на село і на три місяці просто забували про нас. Дуже сумніваюся, що мама їм платила.

Я сказала, що нічого вже міняти не буду. Квитки мамі Олега куплені, вона вже гостинці для онуки збирає, тому вона залишиться з Ванесою. Мама зі мною тепер не розмовляє, та й будь ласка. Вигадала таке, це ж треба було – з дочки за турботу про рідну онучку гроші брати. Вибачте, у Ванеси є нормальна бабуся.