Мистецтво - вічне!

Рівненські шанувальники фотомистецтва з нетерпінням чекали на презентацію виставки світлин Бориса Панова, заплановану в рамках проекту “12 провідних фотомитців України”, і сподівалися знову зустрітися з метром фотографії. На жаль, відкриття виставки робіт Бориса Панова, організованої активістами міського фотоклубу “Простір Фото” в Арт-галереї Олександра Купчинського, відбулося 15 травня нинішнього року без участі автора: наприкінці квітня маестро пішов з життя.

“Життя коротке, мистецтво - вічне”, - говорили стародавні римляни. Неповні шістдесят років Бориса Панова - це короткий відтинок часу. Разом із тим його чудові роботи, виставлені у Рівному, - це ще одне свідчення того, що життя майстра не було марним, і його творчість ще довго буде радувати справжніх поціновувачів прекрасного.

Кореспондент “РР” спілкувалася з Борисом Пановим під час його коротких візитів до обласного центру, отже, сьогодні пропонуємо увазі читачів одне з останніх його інтерв’ю.

- Пане Борисе, що особисто для Вас означає бути фотохудожником?

- Творчою фотографією я займаюся понад 30 років, а фотографую ще зі школи. Із самого початку зрозумів, що фотографія - це ціпок із двома кінцями. На одному гроші заробляєш, на іншому - вкладаєш. Але якщо починаєш рахувати “рублики”, творчість відходить на другий чи навіть більш далекий план.

Я працював на такій роботі, що мені вистачало і на життя, і на творчість. Хоча в багатьох родинах, де один із членів - фотолюбитель, інші цим незадоволені, вважають, що такі люди просто займаються дурницями. Якщо родина хоча б не заважає займатися творчістю - це вже добре, а якщо ще й допомагає, то це щастя. Я пройшов перший етап і зараз у мене все в порядку. Моя дружина - моя помічниця у творчості. Це прекрасно.

- Ви - офіцер зі зв’язків FIAP в Україні. Напевно, звання зобов’язує Вас брати участь тільки у виставках і конкурсах найвищого рівня, на зразок FIАРівських?

- Чому тільки в FIАРівських? Будь-які національні та міжнародні виставки, що чітко виконують свої зобов’язання, цікаві й привабливі. А участь у FIАРівських виставках - необхідна умова для отримання звання, яке свідчить про ваш рівень майстерності та визнання на міжнародному рівні.

- Кажуть, художник за своєю суттю - творець-одинак. Чи потрібні творчим людям якісь об’єднання, спілки?

- Ми у Миколаєві зберегли свій фотоклуб “Корабел”, якому вже 42 роки. До будь-яких спілкувань і пропозицій ми готові, але це повинно бути взаємовигідно. Нам не потрібно ніяких надбудов, які зараз намагаються організувати спритники від фоторуху. Нам не потрібні ані “весільні генерали”, ані президенти, ані директори.

Діючих фотоклубів в Україні залишилися одиниці, а безліч дитячих і студентських клубів ще повинні довести свою творчу спроможність.

Борис Іванович ПАНОВ

(22 листопада 1948 р. - 23 квітня 2007 р.)

Народився у Комсомольську-на-Амурі (Росія). Творчою фотографією почав займатися з 1979 року. Був одним із найактивніших членів фотоклубів “МИКОЛАЇВ” та “КОРАБЕЛ” (м. Миколаїв).

Учасник близько 450 виставок і конкурсів, з них тільки міжнародних - 360, нагороджений понад 80 медалями, кубками, почесними стрічками, дипломами, цінними призами. Експонувався у художніх фотосалонах 47 країн світу.

Щороку його роботи експонувалися у 30-40 міжнародних художніх фотосалонах і визнані гідними багатьох нагород (срібних та бронзових медалей, дипломів).

Член правління Національної спілки фотохудожників України, голова Миколаївської організації Спілки. У 1990 році першим в Україні отримав міжнародне звання AFIAP, а у 1993 році - звання EFIAP і ESFIAP.

До останніх днів був офіцером по зв’язку з FIAP в Україні. Учасник міжнародного конгресу FIAP в Андоррі (1995 рік) і міжнародного симпозіуму фотохудожників світу в м. Орадя (Румунія).