Чи будемо їсти польський хліб?

Наведу простий приклад. Неподалік від редакції працює звичайний мінімаркет. Іноді захожу туди. Після Нового року в магазині помітив нову групу продуктів – польські сири. Здається, нічого дивного, але нюанс – ціни на польські сири вказані за кілограм, а на вітчизняні, які лежать поруч на вітрині – за шматок. Провівши нескладні математичні вправи, вияснив – вітчизняний сир в типовому магазині коштує десь на 30?% дорожче, ніж його імпортний «колега». На жаль, тут все просто і логічно. Якщо країна хоче, щоб її сільське господарство розвивалось, воно підтримує харчову промисловість, захищає свій ринок і створює умови для експорту.

Це стосується не лише продуктів харчування. Прийшла новина – зупинили роботу три підприємства з виготовлення скляної продукції. Зупинились через вартість газу, а вона в січні для промисловості становить 53 гривні за один куб. При таких цінах підприємства, які використовують природний газ, автоматично змушені рахувати збитки. Навіть пільгова ціна на блакитне паливо для вітчизняної харчової промисловості виглядає, м’яко кажучи, дуже високою. Все призводить до скорочення обсягів виробництва. Там, де працюють виробництва, вони змушені скорочувати обсяги продукції і піднімати ціни. Приклад з вітчизняним і польським сиром є показовим. Імпортна продукція все більше витісняє вітчизняну, і потім «відвоювати» свою долю на вітчизняному ринку нашим підприємствам буде дуже важко.

Що ж до хліба. Звісно, з-за кордону його везти не вигідно, хоча у великих мережевих гіпермаркетах він є. Але це так, екзотика. Більш серйозною проблемою є те, що ті самі хлібопекарські підприємства, затиснуті дорогими енергоносіями і вимогами уряду не підвищувати ціни, можуть банально не мати грошей для купівлі того самого борошна, оплати енергоносіїв та здійснення інших платежів. Адже мрії про те, що газ по 53 гривні за куб стане страшним сном реального сектору української економіки відразу після закінчення опалювального сезону – ілюзія. Світові ціни на газ від сезону залежать мало, більшу частину «блакитного палива», як до речі вугілля та нафти, споживає виробництво. Так що потрібно розуміти – хочемо мати вітчизняну промисловість – потрібно мати на державному рівні стратегію її підтримки.