Марафон на виживання…

Так, наша економіка вміє пристосовуватись до зовнішніх негараздів і працювати не завдяки підтримці, а незалежно від тих процесів, які відбуваються поза межами вітчизняного економічного простору. Однак, є маленьке «але». Працювати нормально в ненормальних умовах наш реальний сектор може досить обмежений час. Нашій економіці ніколи не вистачало запасу міцності – тобто, грошей. Дешеві кредити майже всі останні три десятиріччя були для бізнесу недоступною, або майже недоступною, розкішшю. Інші види фінансової допомоги, такі як податкові канікули, програми підтримки підприємств, лізинг та компенсації з бюджету, теж мало популярні у нас. Тобто, кожен підприємець звик покладатись на власні кошти та напрацьовані схеми роботи в кризовий період.

На жаль, сьогодні і перше і друге допомагає все менше і менше. Простий приклад – будівництво, яке дуже допомогло вийти з кризи 2014 року. Як сьогодні будувати, якщо невідомо, чи взагалі приїдуть на майданчик будівельні матеріали, адже купити на заправках пальне – це справжній квест. А кому продавати квадратні метри, коли реєстри прав власності відкрили ну, скажемо так, з дуже серйозними обмеженнями. Ось і простоює галузь, яка б могла забезпечувати зарплатами та податками сотні тисяч, якщо не мільйони, громадян. Подібних прикладів безліч і всі вони говорять лише про одне – треба щось робити з нашою економікою. Робити швидко та ефективно. Без спокійної та розумної державної економічної політики нашу економіку чекає невесела перспектива важкої системної кризи, дуже схожої на ту, що наша країна пережила на початку дев’яностих років минулого сторіччя. Коли писався цей матеріал, в столиці прощалися з першим президентом Леонідом Кравчуком. Сьогодні вже мало пам’ятають його недовгу каденцію. А варто було б згадати, наскільки важкі були часи, коли в економіці був тотальний дефіцит обігових коштів, гіперінфляція, майже суцільний бартер, а символом часу стали «кравчучки» – сумки, в яких наші «човники» везли товар в Україну і з України. Так, то були складні часи, але вихід з тієї надскладної кризи знай­шла держава, яка з одного боку дала можливість бізнесу хоч якось працювати, а з іншого – встановила певні правила гри для реального сектору економіки, що дозволило стабілізувати економічну ситуацію. Звісно, повторити це в нинішніх умовах не вдасться, але розробляти нові правила, які дадуть поштовх до розвитку вітчизняної економіки, доведеться. В іншому випадку, вона може не дотягнути до фінішу марафону.