Олег Червонюк: «Наша енергетика потребує інвестицій і бажано українських…»

- Проблеми нашої енергетичної галузі мені були зрозумілі давно. Ще під час газової кризи в 2009 році стало зрозуміло, що потрібно відходити від використання імпортного природного газу, принаймні, тепловій генерації. Коли я придбав Рівненський Льонокомбінат, на підприємстві не працювала парова котельня. Без неї неможливо було запустити виробництво. Тому ми збудували нову котельню, яка працює на біомасі. Зокрема, на відходах деревообробного виробництва з вологістю до 50 %. Тобто, для виробництва потрібного нам пару, не використовуємо дефіцитний газ чи вугілля.

ТЕЦ (теплоелектроцентраль) – це станція, що виробляє одночасно і електроенергію і тепло для споживачів. І саме ТЕЦи на біомасі є перспективним напрямком роботи з енергонезалежністю України. Особливо це стосується заходу України, де є можливість будувати невеличкі ТЕЦи. До речі, я пропонував років десять тому, тодішньому міському голові Рівного Володимиру Хомку, збудувати таку ТЕЦ на території Льонокомбінату для опалення усього найближчого до підприємства мікрорайону. На жаль, тоді нас влада обласного центру не почула.

Якщо говорити в цілому, то проблема енергетичної галузі в Україні, на мою думку, у її «радянському корінні». Наші вугільні ТЕЦ будувались в п’ятдесятих роках минулого сторіччя і сьогодні вони морально та фізично застарілі. Пальне, що вони використовують, дуже дороге. Це при тому, що ми маємо великі запаси дешевого торфу, який активно використовують країни Європи. Я бачив, як працюють локальні ТЕЦ у Фінляндії. До речі, навіть з точки зору військової безпеки, багато маленьких ТЕЦ набагато вигідніше за кілька великих теплоелектроцентралей, які ворог може досить легко вивести з ладу.

Що потрібно для того, аби перебудувати вітчизняну енергетику? Державна політика. Потрібно створити такі умови, аби бізнес почав активно вкладати кошти у будівництво нових мініТЕЦ. І краще, аби інвестував у нашу енергетичну галузь саме український бізнес.

Що стосується наших виробництв, а у нас п’ять підприємств, то ми працюємо. Маємо ліміт на використання електроенергії. Є генератори. Ставимо і сонячні батареї, хоча, на мою думку, останні в наших кліматичних умовах можуть бути тільки додатковими джерелами електроенергії. Потрібно будувати, принаймні на Рівненському Льонокомбінаті, власну електростанцію. Це непросто, нешвидко і досить дорого, але я переконаний – за такими локальними невеликими станціями, що працюють на місцевому паливі, – майбутнє. Ми будемо їх будувати на наших підприємствах, оскільки треба працювати і випускати більше продукції, щоб наша Україна ставала промислово розвиненою країною. Це наш шлях до перемоги.