Чи повернуть народу ціни на пальне за уряду Тимошенко!

Отож, у квітні-травні 2005 року, уряд Юлії Тимошенко, стикнувся з проблемою стрімкого подорожчання нафтопродуктів на фоні активних весняно-польових робіт. За декілька тижнів ціна дизельного палива (водночас і бензину А-95) підскочила на кілька десятків копійок. Найспекулятивнішим виглядало подорожчання саме високооктанового бензину, сезонного зростання попиту на який, на відміну від дизпалива, не було. Хоча б тому, що в трактори у полі не заливають А-95.

З перших днів кризи, уряд використав увесь арсенал доступних методів - від прямого адміністративного втручання до “круглого столу” керівників основних нафтопереробних компаній із Президентом, який того разу зіграв роль “доброго слідчого”.

Зрештою, кількамісячна боротьба закінчилась компромісом - за наполягання уряду Тимошенко, парламент прийняв закон про скасування ввізного мита на високооктанові бензини та дизельне паливо. У відповідь нафтотрейдери припинили підвищення цін, які спочатку сягнули 3,20 грн/літр, а потім впали до 2,90 грн/літр А-95.

Втім, це не зашкодило широкій пропагандистській кампанії прихильників Януковича, які у 2005-ому репетували, що це ціла катастрофа, а іноземні газети, мабуть, на замовлення Партії регіонів переконували, що Тимошенко втручається в діяльність ринку.

Такий дещо розлогий екскурс в історію потрібний, аби зрозуміти, що відбувається тепер. Адже ціни на бензин А-95 зростають вже понад півроку і піднялись на київських АЗС від 3,90 грн. до 4, 80 грн/літр, тобто на 90(!) коп.. Втім, в уряді ніхто не говорить про “бензинову кризу” - напередодні виборів раціональніше вдавати, що все гаразд.

На відміну від 2005-го, не відбувається зустрічей прем’єр-міністра (в якого тепер більше повноважень, ніж у Президента) з керівниками нафтопереробних компаній. Міністр економіки Анатолій Кінах, напевне, пам’ятаючи, якою ціною дісталася йому урядова посада, підвищення цін на пальне взагалі не коментує. Точніше - принижено мовчить.

Нарешті, збори народних депутатів Верховної Ради п’ятого скликання, які гордо називають себе Парламентом, не спробували прийняти жодного закону для врегулювання жорсткої бензинової кризи. На фоні підвищення вартості бензину майже на гривню, велемовний урядовий економіст Микола Азаров з екранів телевізора просто зник.

Тоді, в 2005-ому на уряд Тимошенко через ціни на енергоносії тиснули, як українські, так і російські олігархи. Тепер уряд Януковича важко запідозрити в конфлікті з російськими можновладцями, а ціни на бензин вже підскочили удвічі більше, ніж під час “кризи” два роки тому.

За багаторічну практику передвиборчих кампаній українські політики добре вивчили один широковідомий прийом: що б не відбувалося, треба говорити тільки про опонента, ставлячи під сумнів його кваліфікацію, або хоча би правильність його дій. Таке відволікання уваги створює враження бездоганності того, хто критикує. Той, хто ставить оцінки іншому, сам перебуває в позаоцінковому полі.

Наразі ми спостерігаємо класику українських політтехнологій. Газети і телеканали обговорюють чергове покращення здоров‘я міністра, якому не вдалося спровокувати стрілянину у стінах Генеральної прокуратури і він тепер недосяжний для українського правосуддя. Суспільство переймається новим розкладом сил у Центрвиборчкомі. Урядова коаліція кожного дня знаходить привід, щоб розказати нам про нібито неконституційність дій Президента та начебто незаконність дій опозиції. Тільки про бензинову кризу - ані пари з вуст.

У кулуарах парламенту журналісти намагалися здобути коментарі на цю тему у провідних речників Партії регіонів. Зростання цін на пальне, як і на хліб, вони визнають, але, водночас, не дають цьому процесу жодних економічних пояснень.

Тим часом зростання цін на пальне в Україні відбувається всупереч світовій тенденції. За останні кілька тижнів ціни на дизпаливо в Європі впали на 10 відсотків. На цьому тлі прогнози міністра економіки Анатолія Кінаха про те, що в Україні ціни на пальне піднімуться ще на 6-7 відсотків виглядають як блюзнірство.

Потрібно враховувати і те, що А-95 в Україні класифікований за старими, ще радянськими ГОСТами і не відповідає європейським стандартам. Тим часом бензин “європейської якості” - А-95 преміум, який почав з‘являтися на вітчизняних АЗС, не сертифікується взагалі, але його ціна вже перевалила за 5 гривень, тобто є більшою від одного долара за літр.

Ще трохи і ціни на А-95 в Україні зрівняються з цінами на бензин марки “Super” у Німеччині. От тільки зарплатня середньостатистичного українця є набагато нижчою, ніж у ФРН.

Чи могло бути інакше? 2005 рік засвідчив, що уряд Тимошенко результативно боровся з підвищенням цін. Сьогодні виглядає недосяжною мрією, щоб Віктор Янукович та його міністри добилися хоча б показників “бензинової кризи” уряду Тимошенко - в такому разі А-95 в Києві коштував би не 4,80, а тільки 2,90 грн/літр.