Роздратування. Звідки воно береться?

Проблема ось в чому. Всі знають, що таке дратівливість. Всі відчували це. Але мало хто розуміє, звідки воно береться, це саме роздратування. В результаті воно починає розумітися як деяка психологічна даність, яка в вас прокидається і заважає вам жити. І ви починаєте з нею боротися. Одні ковтають антіраздражітельние краплі і заспокійливі таблетки. Інші починають рахувати до ста в зворотному порядку. Треті можуть намагатися контролювати своє дихання, робити його більш глибоким, або більш поверхневим. Дуже багато можна робити різного і корисного, щоб впоратися з роздратуванням. Але воно приходить знову і знову... Звідки воно приходить? Навіщо воно нам? Як від нього можна позбутися?

Ситуації можуть бути будь-які, але все їх об'єднує одне: дратівливість вискакує, як чорт з табакерки, і впоратися з нею досить складно. Якщо її не контролювати, якщо з нею не боротися, то абсолютно невідомо, у що все це виллється. Можна на кого-небудь накричати. Щось розбити з посуду. Стукнути кулаком по столу в кабінеті начальника. І навіть вдарити в деяких випадках. Тому ми з нею дуже ретельно боремося, стримуємо її, ховаємо. В ідеалі хочеться, щоб дратівливості не було зовсім, тоді і стримувати нічого не потрібно, та й оптимізму побільше і гарного настрою. А так, навіть якщо справляємося, навіть якщо все ретельно стримуємо і ховаємо — на душі осад, в кишені фіга, і настрій пригнічений.

У знятті роздратування можуть допомогти інтимні аксесуари. Є думка, що страпон — це аксесуар, який використовується строго лесбійськими парами. Це не так, адже на сьогоднішній день секс зі страпоном практикують багато гетеросексуальні партнери. Ідея анального проникнення, як би чоловіки не противилися цьому, вельми актуальна — тому що дозволяє отримати нові унікальні відчуття і море задоволення. Також важливо пам'ятати, що потреба чоловіка в такій формі сексуальної гри абсолютно не робить його гомосексуалістом в очах його партнерки (якщо тільки він сам не вважає себе таким). Купити Страпоны в all.org.ua- рішення цього спектру незручностей.

Давайте спробуємо зрозуміти, що відбувається. Роздратування — і в першому випадку, і в другому випадку, і у всіх можливих інших, — пов'язано з перешкодами, що виникають на шляху до певної мети. Зверніть на це найпильнішу увагу! Роздратування-це завжди реакція на перешкоду, перешкоду. Якщо ви маєте намір зробити щось, або отримати щось, або очікуєте певну ситуацію, яка не сталася "з вини" будь-яких обставин, де перешкодами виступають або люди, або події — з'являється роздратування. Воно тому і роздратування, що люди, речі або ситуації виступають як шкідливі для даної ситуації подразники. Самі по собі вони такими не є, але варто лише створитися специфічної ситуації, де ви зацікавлені, щоб цього не було — хлоп! З'являється роздратування.

Чому роздратування так неочевидно? Чому воно діє так підло? Чому з ним так важко впоратися? Насправді відповідь на ці питання досить проста. Дратівливість-це крок на шляху до агресивного акту, в якому ситуація не приймається, але і немає можливості на неї вплинути. Дратівливість може привести до агресії, але в цьому випадку, як правило, перешкода з одного боку, і об'єкт, на який ми готові виплеснути свою агресію, з іншого боку, — вони не збігаються! У випадку, наприклад, з Павликом, агресивну реакцію викликала непередбачена ситуація, яка відвернула піонера від більш важливого заняття поїдання пончиків, а по лобі за це, як не дивно, могла б отримати та сама бабуся, яку потрібно перевести через дорогу. Ще раз проявіть пильність: роздратування — це реакція на ситуацію, пов'язану з перешкодою, на яку об'єктивно неможливо відреагувати агресивно, або ж можливо, але на цю реакцію накладено внутрішню заборону. У першому випадку це міг би бути наказ начальника, який своєю владою переніс відпустку Івана Івановича на не найцікавіший для нього місяць. Але так як на начальника неможливо "наїхати", з'являється роздратування, яке розростається все більше і більше, не сфокусоване ні на чому конкретному і розпорошується на всі боки, як аерозоль. До речі, часто буває так, що при дратівливості на роль жертви потрапляють ті люди, які елементарно на неї годяться. На начальника ось неможливо накричати, на колег — вже легше, а на дружину — зовсім просто. Тому від дратівливості страждають люди, ніяк не винні в тих проблемах, які з'явилися у людини.

Отже, роздратування-це" згорнута " агресія, яка ніяк себе не проявляє. Агресія, як ви розумієте, — це не те, що хтось когось обов'язково буде бити. Агресія часто може виступати у вербальній формі, де Іван Іванович просто говорить начальнику, що він "не згоден з таким рішенням і вимагає його переглянути". Агресія може бути навіть дуже пасивною, де з боку вам і в голову не прийде, що це хоч крапельку нагадує конфлікт. Наприклад, Павлик каже, що у нього є справи і важливіші, ніж кудись бігти. Або навіть ще м'якше: він каже, що зайнятий. Якщо ж наші герої не роблять цього, то роздратування неминуче. До речі, цікава така річ: якщо є агресія, то ви не знайдете в ній ні грама дратівливості. Навіть у тих, хто, як слід скипівши і наповнившись не самими райдужними почуттями, починає трощити навколишній світ, пояснюючи своїм жертвам, як все його Дістало, як все йому огидно. Але в цій людині насправді вже немає ніякого роздратування. Є тільки агресія в самій безпосередній її формі.

У дратівливості є одне дуже підле властивість, яке самим безпосереднім чином пов'язане з неможливістю адекватно відреагувати на виникло перешкоду. Властивість це-проявлятися не відразу, а через деякий час після події, в якому ваші інтереси були ущемлені. Це може статися через десять хвилин, через годину або навіть через день. Таким чином," під гарячу руку " вам потраплять зовсім інші люди, ситуації, обстановка. Це не завжди так, але дуже часто. Хоча б в силу того, що реальна перешкода на вашому шляху не може випробувати на собі силу вашого протидії. Якщо Вася хоче посидіти в Інтернеті, і в цей час батьки карають йому збігати за хлібом, то він не може в явній формі сказати їм, що не зробить цього, так як хоче зайнятися чимось іншим. Він йде за хлібом і у нього з'являється дратівливість. Батьки запитують його, чому він такий напружений, а він і сам толком не знає. Погані вони у нього, ці батьки. Набридати. Лізуть в його життя. Заважати. Все що завгодно. Дратують, і все тут.

І тому дратівливість завжди сприймається як щось чужорідне, що виникає в нас без попередження і видимої причини: прикра неприємність, недобре якість особистості, що заважає почуття, від якого хочеться позбутися раз і назавжди. Але, здається, Ви вже зрозуміли, що це неможливо. З одного боку, ми не можемо з кувалдою кидатися на будь-які перешкоди, які виникають на нашому шляху. З іншого боку, ми не можемо бути байдужі, коли наші інтересам перешкоджають, заважають. Якщо обидва ці умови вірні, то з'являється дратівливість. Це нормально. Так і повинно бути.

Так що якщо подивитися на все це з певної точки зору, то дратівливість необхідна людині точно також, як йому необхідна біль. В ідеалі хочеться, щоб болю не було ніколи. Але тут важливо навіть не те, що вона є, або те, що її немає, але тільки те, що вона може з'явитися, коли це буде актуально. Біль-це негайна фізіологічна реакція на надмірно сильний сенсорний подразник, який може виявитися згубним для вашого організму. Дратівливість-відстрочена психологічна реакція на ситуативний подразник, який є перешкодою для досягнення тієї чи іншої мети.

І що робити?

Найголовніше, що потрібно засвоїти в першу чергу: дратувати може все! Без правил і без винятків. Як це не парадоксально, але найближче і найдорожче, що у нас є, може дратувати нас в першу чергу — елементарно в силу того, що на відкрите протиборство у нас стоїть заборона. У деякому роді реакція дратівливості може виступати критерієм ціннісного ставлення: раз людина дратується, значить у нього немає можливості в явній формі протистояти вам. Таким чином, він або відчуває свою слабкість, або занадто добре до вас ставиться, щоб висловити свої почуття в більш посудобойном вигляді. Дратувати може кохана людина, або найвірніші і віддані друзі, і навіть діти. Хтось може патетично сплеснути руками: ах, як можна? Це ж діти! Але хіба я сказав щось погане? Хіба я порадив щось шкідливе? Я лише кажу про те, що роздратування — це природна психологічна реакція, яка не ділить світ на своїх і чужих. І якщо вас вкусить ваша дитина всіма тридцятьма зубками, то вам буде боляче точно також, як якщо б це зробив абсолютно незнайома людина, а може і ще болючіше, тому як до болю домішається досада і образа.