Експорт – імпорт. Куди рухаємось…

Днями Головне Управління статистики в Рівненській області оприлюднило інформацію про стан експорту та імпорту Рівненщини. «У січні 2023р. експорт товарів становив 53,6 млн дол. США, або 81,6 % порівняно із січнем 2022р., імпорт – 50,4 млн дол., або 103,2 %. Позитивне сальдо склало 3,2 млн дол. (у січні 2022р. також позитивне – 16,9 млн дол.).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 1,06 (у січні 2022р. – 1,35).

Зовнішньоторговельні операції товарами проводилися із партнерами із 75 країн світу.

У загальній структурі експорту 42,5 % становили продукти рослинного походження, 16,5 % – деревина і вироби з деревини, 11,2 % – вироби з каменю, гіпсу, цементу.

Серед імпортованих товарів найбільшу частку мали мінеральні продукти – 21,8 %, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби – 21 %, машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання – 18,9 %».

Що це означає. За офіційними даними область більше вивозить за кордон ніж завозить. Хоча позитивне сальдо за рік знизилось, але ситуація явно некритична. При цьому продаємо ми більше сировини, а купуємо здебільшого готову продукцію. І тут варто подумати, наскільки така ситуація є вигідною для економіки області. Звісно, торгувати деревиною та продукцією рослинного походження простіше, але такі операції набагато менш вигідніші ніж продаж готової продукції. Так, в нашій ситуації будувати нові заводи дорого, але навіть існуючі підприємства, в першу чергу легкої та харчової промисловості, можуть виготовляти продукцію конкурентоздатну на світових ринках. Потрібно лише допомогти місцевим товаровиробникам, які вміють працювати. Це питання особливо важливе сьогодні, коли проблема безробіття є надзвичайно гострою і має всі шанси в найближчому майбутньому стати соціальною проблемою номер один.