Зміна істотних умов праці

Частиною 3 статті 32 Кодексу законів про працю України визначено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

У період дії воєнного стану норми частини третьої ст.32, ст.103 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці за два місяці не застосовуються (ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX).

Працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.

В разі, коли підприємство, установа, організація разом із персоналом вимушені, у зв’язку з воєнними діями, продовжувати свою роботу в іншій місцевості, всі його працівники вважаються такими, в яких змінилися істотні умови праці.

Відповідно до ст.61 КЗпП в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для конкретної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст.ст.50,51 КЗпП).

При зміні істотних умов праці працівник може продовжувати працювати за нових умов праці, а може, при відмові продовжувати роботу з іншими умовами праці, бути звільнений за пунктом 6 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.