Петро Коржевський: «Директори навчальних закладів повинні бути освітніми менеджерами»

– Петре Миколайовичу, які сьогодні пріоритетні завдання стоять перед освітянами Рівненщини?

– Ми проводимо комплексну та масштабну реформу усієї нашої галузі. Потрібно докорінно змінити підхід до проведення навчального процесу. Для цього впроваджується «Філософія змін». НУШ – Нова українська школа – успішно втілюється протягом останніх чотирьох років в початковій школі (перший – четвертий класи). В нинішньому році розпочинається навчання за стандартами НУШ в п’ятому класі. На мою думку, на новому етапі НУШ буде не дуже просто втілити в середній школі. Тут є низка проблем. На жаль, через пандемію і війну держава не змогла достатньо профінансувати капітальні видатки освітньої галузі, а без них успішно впроваджувати НУШ доволі складно. Також реформа середньої освіти вимагає, на мою думку, перегляду підходу до оплати праці вчителів. Оптимальною є схема оплати при якій 70 % зарплатні педагога буде складатись з базової ставки, а решта 30 % з надбавки та інших виплат. Діюча нині схема оплати праці вже не відповідає вимогам реформування галузі. Також для того, щоб вчитель зміг формувати сучасного учня, він з педагога повинен перекваліфікуватись у справжнього коуча. Тобто людину, яка стає лідером і авторитетом, якого поважають учні. Вчитель повинен знаходити індивідуальні підходи до кожного учня, розуміти його психологію і особливості. Це непросто і ми багато уваги приділяємо перенавченню вчителів, аби вони могли ефективно впроваджувати нові високі стандарти НУШ. Окремо треба сказати про роль директорів освітніх закладів. Раніше їх роль в керівництві навчальними закладами була, на мою думку, недостатньою. Якщо раніше директор школи був більше адміністратором, який працював в рамках жорсткої системи, то сьогодні він повинен ставати освітнім менеджером, який буде впроваджувати в своєму навчальному закладі найкращі і найновіші форми та методи освіти. Це теж вимагає перепідготовки керівників, чим ми і займаємось.

– А яка ситуація з вищою освітою?

– Держава взяла курс на оптимізацію числа університетів. На моє глибоке переконання – це правильне рішення, оскільки в освітній галузі повинен бути баланс в усіх її ланках і занадто велика кількість вищих навчальних закладів тільки шкодить державі. Наведу такий приклад – за минулий рік ми перепідготували 2778 чоловік. Значна частина цих людей мають першу вищу освіту, але не можуть знайти роботу за фахом і йдуть до нас для того, аби отримати другу робітничу професію, яка дасть їм можливість працевлаштуватись і отримувати гідну зарплатню.

– На Вашу думку, яку роль повинні відгравати заклади передвищої освіти, тобто колишні технікуми?

– Я думаю, що частина з цих навчальних закладів повинна перейти до галузі професійної освіти та готувати кадри для реального сектору економіки України. Сьогодні більшість з них фактично дублюють заклади професійної та академічної освіти. Не думаю, що є доцільним тримати в одній системі освіти два види закладів, тому в майбутньому цю ланку освіти чекає скорочення та трансформація.

– Які проблеми професійної освіти Вас сьогодні турбують найбільше?

– Хочу сказати, що Рівненщина є одним з лідерів в Україні за розвитком професійної освіти. Це дуже добре, але і проблеми, звісно, є.

Питання з фінансування наших закладів професійної освіти з місцевих бюджетів не до кінця вирішено. Тут не завжди місцеві ради готові йти на зустріч інтересам підготовки якісних робочих кадрів для нашої економіки. Звісно, є питання щодо рівня зарплат тих самих майстрів виробничого навчання. Не може майстер отримувати зарплатню нижчу за зарплатню на підприємстві, на якому буде працювати його учень. Щоб утримати кадри, керівники наших закладів постійно вишукують фінансування на доплати своїм працівникам. Добре було б збільшити державне замовлення для випускників професійних закладів. Але в цілому ми справляємось з тими проблемами та викликами, які стоять перед освітньою галуззю Рівненської області, і сьогодні можна сказати – освітяни Рівненщини вносять свій вагомий внесок у розбудову області.

– Петре Миколайовичу, а які основні недоліки в нинішній системі освіти Ви бачите?

- Будь-яка система не є ідеальною. Але хочу сказати, що коли сотні тисяч українських дітей опинились через війну за кордоном, при чому більшість з них перебувають у дуже розвинених країнах і можуть порівнювати нашу систему освіти з європейською чи, навіть, північно-американською, то виявилось – наша система освіти знаходиться на доволі високому рівні. Хоча, звісно, нам є куди йти. Мені не подобається такий стан справ, коли реформа освітньої галузі йде за формулою «крок вперед – два кроки назад». Також потрібно чіткіше формулювати завдання для шкільної освіти. Після дев’ятого класу випускник повинен для себе вирішити, яка йому освіта потрібна: професійна чи академічна. Знову ж, погано, що в нас занадто багато навчальних закладів. Їх кількість потрібно оптимізувати. А ще я не підтримую тих, хто пропонує нашу систему освіти будувати як копію іноземних освітніх моделей. Наша освіта має дуже багато плюсів і переваг, які ми не повинні втрачати.