Працевлаштування осіб з інвалідністю

Відповідно до статті 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 вищевказаного Закону, всі підприємства, та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, зобов’язані виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 4 % від середньооблікової кількості штатних працівників за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – то одне робоче місце для інваліда.

Інвалід повинен принести довідку МСЕК, яка підтверджує присвоєну групу інвалідності. Надалі ця довідка буде підставою для надання відповідних пільг.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Порушення медичних рекомендацій стосовно обсягу та виду праці інвалідів не допускається. Для працівників-інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій МСЕК, відповідно до ст.26 Кодексу законів про працю України не встановлюється випробувальний термін.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Тривалість основної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати, яка надається працюючому інваліду в обов’язковому порядку регулюється відповідно до статей 6 та 25 ЗУ «Про відпустки».