Містобудування – дзеркало нашого часу, німий свідок історії

“Діпромісто”:

плани на майбутнє оптимістичні

- Але, оцінюючи стан містобудування як у Рівному, так і в країні, виникає сумнів у тому, що ми самі розумні...

- Тут не йдеться про наукові розробки, чи окремі приклади розробок на реальні теми, тут йдеться про містобудування в натурі. Слава Богу, ще подекуди будуються дороги і мости, започатковуються регіональні програми. За великим рахунком, це, напевне, і все що робиться, продумано. Відверто кажучи, владі не позаздриш в її намаганнях покращити стан життя територіальних общин в умовах постійної політичної боротьби з будь-якого господарського або фінансового питання, на сесії чи у виконкомі; в умовах постійного дефіциту коштів; в умовах, коли кошти, зароблені в бюджет общиною, потрібно випрошувати в центральних органах.

- Тим не менше, колективу Рівненської філії “Діпромісто”, який у 2006 році отримав із рук Віктора Ющенка Державну премію України за участь у будівництві студентського містечка для Національного університету “Острозька академія”, сьогодні, мабуть, немає підстав ображатися на українські реалії, на розвиток вітчизняної будівельної галузі та обсяги будівельних робіт…

- Дійсно, минулоріч і на початку цього року колектив філії отримав багато замовлень, у тому числі й на великі об’єкти, тож наші плани на майбутнє оптимістичні. У 2006-му зробили проекти кількох житлових будинків із застосуванням нових оздоблювальних матеріалів та прогресивних енергозаощаджуючих технологій опалення. Цьогоріч виконуємо масштабний проект забудови кварталу МЖК в обласному центрі на вулиці Гагаріна, інвесторами якого є Фонд молодіжного житлового кредитування і будівництва та фірма “Сибінвестград”. Уже розроблено проектну документацію й отримано дозвіл на будівництво першого житлового будинку. Це досить цікавий проект, яким передбачено спорудження комплексу з шістнадцяти- та дев’ятиповерхових житлових будинків. До речі, майже вся територія кварталу відводиться під підземні автопаркінги.

Ще один цікавий об’єкт у Рівному, замовником якого виступає потужна київська фірма “Велика кишеня”, – це грандіозний торгівельно-розважальний комплекс на вулиці Макарова: з катком, великою стоянкою і сучасними гіпермаркетами продовольчих товарів та будівельних матеріалів. Його будівництво вже розпочалося.

Також розробляємо генплан селища Квасилів, яке в недалекому майбутньому має набути статус міста, проектуємо інші населені пункти Рівненщини. Беремо участь у конкурсах на забудову обласного центру, самі готуємо деякі пропозиції для міста, зокрема щодо будівництва транспортних розв’язок.

“Генеральний план

треба поважати,

як закон”

- Чим “Діпромісто” вирізняється серед інших архітектурно-будівельних фірм, яких сьогодні в Рівному, мабуть, не один десяток?

- Рівненська філія “Діпромісто” веде свою історію від 1963 року. Майже 80 відсотків усіх післявоєнних багатоповерхівок збудовані в обласному центрі за нашими проектами. Я своїм працівникам завжди наголошую: наше поле діяльності - складні, великі багатофункціональні об’єкти, спроектувати які малі фірми не подужають через свою ментальність. Тобто, цим фірмам притаманний поштучний підхід до кожного об’єкта: вони не бачать його в ансамблі з теперішніми і майбутніми будівлями. Як наслідок, ми отримали в Рівному різномаїття архітектури, але це багатство часто випадає з історичного контексту в архітектурному плані. Водночас є чимало таких містобудівних рішень, які не вписуються в теперішню інфраструктуру в інженерному плані, що призводить, наприклад, до проблеми організації транспортних потоків у місті.

- Ви назвали кричущі недоліки. Цікаво, іх винуватці звіряли свої проекти з генпланом розвитку Рівного?

- Генерального плану треба дотримуватися і поважати його, як закон. Водночас місто залежить від інвестора, наміри якого не завжди співпадають із генпланом. А звідси – необхідність іноді йти поступки вимогам генплану (інакше нічого не вийде збудувати!) і не завжди раціональне використання території. Сьогодні приватні інтереси, що, як правило, домінують у будівництві нових об’єктів, вимагають постійного коригування генерального плану забудови Рівного, аби в певній мірі гармонізувати стихійну забудову з його вимогами.

“Стихійність забудови

й архітектурний

безлад”

- Іноді подив викликає активність влади у проведенні робіт по реконструкції фасадів і благоустрою території. Значить, є бажання, є енергія...

- Немає тільки прагнення зрозуміти, що територія, населений пункт, квартал – це не набір забудованих чи незабудованих ділянок, доріг і будинків, а організм, який функціонує і розвивається за об’єктивними законами, а тому пропорційність у розвитку окремих його складових важлива не менше, ніж для організму людини. Можливість реконструкції вуличної мережі, передбаченої в генпланах, а особливо, коли це пов’язано зі зносом аварійного житла, взагалі виглядає утопічною у зв’язку з казковим перевтіленням колишніх халуп у пристойні котеджі з кам’яними мурами.

Стихійність забудови, відсутність спрямовуючої синтезованої думки в забудові, реконструкції міського простору віддзеркалюється в чисто архітектурному безладі при переведенні перших поверхів із житла в комерційні заклади. Існуючі сформовані архітектурні організми безжалісно рвуться на куски за кількстю проданих квартир. Таким чином, маємо сумні наслідки: стара композиція розвалюється, а нова не створюється. І ця профанація архітектури є віддзеркаленням загальної профанації в організації простору для нашого суспільства.

“Сьогодні нікому нема діла до того, що грошова оцінка земель - це не тільки засіб отримання надходжень у бюджет, а й інструмент для проведення цілеспрямованої містобудівної політики. Але цього годі чекати в умовах, коли містобудівні рішення, що приймаються землевпорядниками, стають законом для архітекторів”.

Олег Трофімчук

“Бачити населений пункт як єдиний організм”

- Напевне, ви погодитеся з тим, що зараз служб, які видають дозволи і контролюють процес будівництва більше, ніж треба?

- А от сумарний результат проблем у розвитку інфраструктури, отриманих містом від спорудження одного або кількох об’єктів, не контролюється ніким. Наприклад, на привокзальній площі, яка об’єднує і обслуговує залізничний вокзал і автовокзал у Костополі, повністю знищується невеличкий сквер для відпочинку пасажирів. На мою думку, тут непрофесіоналізм межує з деградацією моралі.

Нині необхідність бачити населений пункт як єдиний організм із виділенням його щоденних, місячних, річних і перспективних проблем і потреб у підтриманні функціонального стану інфраструктури, її розвитку, привабливості для простих жителів і непростих інвесторів, стала значно вищою, ніж за радянських часів. Тоді можна було просити у державних відомств кошти на планове покращення інфраструктури. Сьогодні - зась! Потрібно самим визначатися, що необхідно місту в першу чергу, як це зробити з найменшими витратами, що залишити на завтра, а що на пізніше.

- Будівельний бум 60-80 років минулого століття передав рівнянам не тільки житло, громадські будівлі й мережі…

- Він передав нам проблеми, пов’язані з їх експлуатацією. Хто з керівництва міста знає, в якому порядку почнуть виходити з ладу сорокарічні мережі?.. Що потрібно зробити, яких витрат чекати (які закладати), щоб не допустити катастрофічного колапсу в забезпеченні життєдіяльності міста? Як і в якій послідовності починати розгрібати транспортні проблеми при невпинному зростанні кількості автомобілів?..

“Організація

повинна бути самостійною”

Не тільки інженерна інфраструктура потребує аналізу, передбачення і пропозицій. Житло і заклади обслуговування; школи і лікарні, всі функціональні елементи, їх кількість і розміщення; аналіз фінансових можливостей і порівняння з потребами на розвиток інфраструктури – все це може робити організація з колективом кваліфікованих фахівців, здатних комплексно вирішувати ці проблеми.

- Якою ви її бачите?

- Організація повинна бути самостійною, без прямого підпорядкування місцевій владі, щоб об’єктивність аналізу і прийнятих рішень не залежала від непрофесійних уподобань можновладців та їх “друзів”. Важливо, щоб проектна організація була підприємством державної чи комунальної форми власності з відповідним рівнем відповідальності, з обов’язковою техніко-нормативною підпорядкованістю Держбуду, але не через місцеві органи архітектури і містобудування. Тобто має бути створена відносно незалежна від органів місцевого самоврядування містобудівна вертикаль, яка сприятиме розв’язанню проблем, що виникають на потребу дня, і підготовці архітектурних програм, які будуть елементами реалізації генплану.

До речі, місто забудовується не тільки міською владою, а й сільськими радами, що межують з ним. Особливу активність, яку можна порівняти з будівельним бумом, виявляють Великоомелянська, Обарівська, Шпанівська та Великожитинська сільські ради, що ведуть протизаконну забудову за межами населених пунктів. Вважаю, що сільські ради та Рівненська районна архітектура повинні координувати свої будівельні програми з міською владою, оскільки подальший розвиток міста може бути заблокований непродуманим будівництвом житлових кварталів навколо нього.

- Чи дозволяють зростаючі фінансові можливості органів місцевого самоврядування та чинне законодавство ефективно працювати такій організації вже зараз?

- Для цього не вистачає тільки усвідомлення Держбудом необхідності в її створенні. Міські голови вже зрозуміли небезпечність і шкідливість ведення забудови поелементно, вибірково і, як наслідок, хаотично. Але інерція, страх комунальних служб глянути у вічі правді про стан власного господарства, а тим більше показати це стороннім, небажання груп депутатів місцевих рад і керівників фінвідділів відкрити ще один струмок витрат, гальмують корисну справу. Справу, що принесе осмисленість у процес містобудування, реально допоможе розумно й раціонально творити простір для життєдіяльності суспільства, яке прагне інтегруватися в європейську сім’ю народів, у світову спільноту цивілізованих держав.