Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1127 від 13.07.2023p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ракурс культури і освіти

Християнство в особистостях

У не такі давні часи царювання атеїстичної ідеології штучно насаджувалося думка про те, що віруючі – це люди забиті, темні, обмежені, не освічені, відсталі і не йдуть у ногу з часом. Цікаво, що було на увазі, коли йшлося про «ногу» і «час»? Якщо говорити про аборти, одностатеві шлюби, евтаназію (умертвіння хворої людини за її згодою), легалізацію проституції, наркотиків та інші «нововведення», то тут християни залишаються відсталими, не йдуть у ногу з часом, і відкрито виступають проти цих речей. Звичайно, зараз людей, які дотримуються думки про «забитість» християн, дуже мало, але й їм треба сказати про те, що це не так. Довести це дуже легко, варто лише назвати імена людей, які глибоко вірили в Бога і були відомими на весь світ.

Фома Аквінський (1225 або 1226-1274)

Найбільший філософ та теолог. Сформулював п’ять доказів буття Бога (наводячи заперечення проти та спростовуючи їх, але саме ці спростування досі використовують атеїсти), говорячи про Нього, як про першопричину та кінцеву мету всього сущого. Стверджує, що природа завершується у благодаті, розум – у вірі, філософське пізнання та природна теологія – у надприродному одкровенні (Біблії). «Ми переконуємося, що предмети, позбавлення розуму, які є природні тіла, підкоряються доцільності. Це випливає з того, що їхні дії або завжди, або в більшості випадків спрямовані на найкращий результат. Звідси випливає, що вони досягають мети невипадково, але керовані свідомою волею. Оскільки самі вони позбавлені розуміння, вони можуть підкорятися доцільності лише остільки, оскільки їх спрямовує хтось обдарований розумом і розумінням, як стрілець спрямовує стрілу. Отже, є розумна істота, яка вважає за мету для всього, що відбувається в природі; і Його ми називаємо Богом».

Блаженний Августин Аврелій (354-430)

Єпископ р. Гіппон (Північна Африка), головний представник західної патристики, який вплинув на подальший розвиток християнської думки (богослов’я і філософія), етичних поглядів і церковного устрою.

«Народи згубно прагнули багатства, цього супутника задоволень: Він благоволив бути бідним. Вони прагнули почесті та влади: Він не захотів бути царем. Вони з крайньою зарозумілістю гребували безчестя: Він переніс усілякі приниження. Вони гребували тілесними стражданнями: Він зазнав биття і був розіп’ятий. Вони боялися смерті: Він зазнав смерті. Вони вважали хрест найганебнішим родом смерті: Він був прибитий до хреста. Він і Сам не користувався, і ціни ніякої не надавав усьому тому, в ім’я чого часто живемо неправедно. Він зазнав усе те, що ми всіляко прагнемо уникнути, часто через це блукаючи далеко від істини. Бо який-небудь гріх ми можемо вчинити, або бажаючи того, чим Він знехтував, або уникаючи того, що Він зазнав». («Про справжню релігію»).

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Просто Геній музики. Глибина змісту та високий зміст творів навіяні його вірою в Бога, і великий композитор завжди говорив, що музика дана людині як засіб, яким вона може і має славити свого Творця.

Макс Борн (1882-1970)

Німецький фізик-теоретик, один із творців квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії у сфері фізики (1954).

«Ті, хто кажуть, що вивчення наук робить людину атеїстом, ймовірно, якісь смішні люди», «Наука пред’являє вченому багато моральних та етичних вимог. Якщо вчений вірить у Бога, це полегшить його проблему».

Роберт Бойль (1627-1691)

Англійський хімік, фізик та богослов. Засновником Лондонського королівського товариства сформулював (1661) перше наукове визначення хімічного елемента, ввів у хімію експериментальний метод, започаткував хімічний аналіз. Весь свій стан і всі сили вчений направив на вивчення природи та поширення християнських понять. Заснував духовні місії в Індії, здійснив переклад і написання Біблії ірландською та гаельською говіркою. Писав праці узгодження розуму з релігією. Біблію читав у оригіналі єврейською та грецькою мовами, і про Книгу книг одного разу сказав: «Зіставлені з Біблією всі людські книги, навіть найкращі, є лише планетами, що запозичують все своє світло і сяйво від сонця» (Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона).

Джон Буньян (1628-1688)

Класик англійської літератури, палкий проповідник, автор шести десятків християнських книг. Автор всесвітньо відомої книги (перекладеної всіма поширеними мовами) «Подорож Пілігрима».

«Батько наш небесний може милостиво простити грішника, що приходить до Нього. Мені було соромно за своє прожите життя, за своє колишнє незнання, бо я навіть не мав на увазі всієї величі любові до нас Ісуса Христа. Я почав прагнути до життя непорочного і до здійснення добрих справ для прославлення імені мого Господа. Право, я готовий своє життя віддати за свідчення імені про Нього» (Г.Лавсон «Джон Буньян»).

Жорж Бернанос (1888-1948)

Французький письменник і публіцист, який навіть у плеяді тих яскравих особистостей французької літератури XX століття вирізняється якоюсь особливою своєрідністю, оригінальністю мислення та неповторною людською долею. У романах «Під сонцем сатани» (1926), «Щоденник сільського священика» (1936), «Пан Він» (1940) та інших Бернанос оголив кризу «європейської душі» (безвір’я, спустошеність, індивідуалізм та ін.) Критика сучасного стану світу ведеться з погляду християнських позицій самого автора.

«Я твердо вірю, що як в особистому, так і в суспільному житті людина, гідна цього імені, перш за все повинна чесно, по-чоловічому приймати ті особливі умови, які йому приписують його середовище та його епоха. Простий катехизис, до якого слід завжди вдаватися, коли хочеш повернутися до здорового глузду і позбутися доктринерів того чи іншого напряму, йолопів від моралі та йолопів від статистики, підказує нам, що християнин, незалежно від того, де він знаходиться за волею Бога, повинен думати про своє спасіння, рятувати себе. На жаль, завжди знайдуться такі християни, які вкладають у цей вислів сенс: «Рятуйся, хто може!», «Рвонемо звідси, що є духу!» Але християнин не рятується один, лише рятуючи інших, він урятує себе».

Гаррієт Бічер-Стоу (1811 – 1896)

Знаменита американська письменниця, що здобула світову популярність, завдяки роману «Хатина дядька Тома». За словами А. Лінкольна, саме цей роман, в якому описуються всі жахи рабства, підштовхнув його до боротьби за відміну рабства в США, здійснену ним у 1865 році.

Народжена в сім’ї священника і богослова і вийшовши заміж за священника, Гаррієт була християнкою не тільки через це, а маючи щиру віру в Ісуса Христа, через весь роман проходить ідея про те, що примирити людей (рабів та рабовласників) може лише віра.

«Але в давні, давні часи був Том, Чиї муки перетворили знаряддя тортур, приниження та ганьбу на символи доблесті, честі та безсмертя. І там, де витає Дух Його, ні побої, ні пролита кров, ні ганьба не зможуть позбавити останню боротьбу християнина її слави.

То хіба наодинці провів Том цю довгу ніч у жалюгідній халупі, мужньо приймаючи удари бича? Ні! Біля нього, видно одному, стояв Господь «Син Бога живого». «Як дивно, що життя людини, яка померла тисячу вісімсот років тому, все ще робить таку дію на людей. Проте Христос не був людиною, – раптом додав він. – Хіба в такій тривалій, не вмираючій владі є щось людське?».

Джеймс Бліш (1921-1975)

Американський фантаст. За допомогою письменницької майстерності та неабиякої частки уяви намагався довести до любителів фантастики думки парадоксальні, які натякають, проповідують, але завжди мають відбиток християнства. Найбільш відомі твори-романи «Справа совісті» (1958), за який Д. Бліш в 1959 році отримав премію «Хьюго» (вища американська премія в галузі фантастики); «Доктор Мірабіліс» (1964) – на власну думку Бліша, це історико-фантастична розповідь про Родтера Бекона, однієї з найколоритніших постатей середньовіччя, – його найкраща робота, «Чорний Великдень» (1968), «День після Судного» (1970).

Альберт Великий

Граф фон Больштедт – знаменитий вчений, філософ та богослов. Його твори як вченого розробляють фізику, астрономію, метеорологію, фізичну географію, мінералогію, ботаніку, зоологію, фізіологію, анатомію, психологію. Як мислитель, він писав праці з філософії, етики, метафізики та богослов’я. За начитаністю та вченістю Альберт Великий перевершив усіх своїх сучасників. Послідовністю мислення та значенням його перевершив лише власний учень – Фома Аквінський.

Антоніо Вівальді (1678-1741)

Італійський композитор, скрипаль-віртуоз, творець жанру сольного інструментального концерту, автор багатьох кантат та чудовій ораторії «Юдіф». Був настоятелем монастиря.

Артем Ведель (1767-1808 рр.)

Видатний український композитор, диригент, співак, скрипаль, педагог. В особі А. Веделя українська духовна музична культура досягла зоряних висот. Понад 30 духовних концертів, дві літургії, Всеношна, понад 40 окремих хорів та вокальних тріо на канонічні тексти – це лише те, що відомо на сучасному етапі із творчої спадщини видатного композитора. Людина нелегкої долі, яка багато перетерпіла від можновладців (насильницьке ув’язнення до психіатричної лікарні, заборона на виконання творів композитора), будучи феноменальним явищем в історії української культури, завжди залишався глибоко віруючим християнином. Помер А. Ведель з молитвою на вустах 26 (14) липня 1808 року, похований на Щекавицькому цвинтарі у Києві (на жаль, могила з часом загубилася).

Івлін Во (1903-1966)

Класик англійської літератури ХХ ст. Сатира, гротеск, тонкий психологізм – те, що властиво прозі письменника, який користується величезною популярністю, має низку послідовників серед іменитих письменників. Щороку у США та Англії виходять дослідження творчості Івліна Во – письменника та християнина.

Вже першим романом «Занепад і руйнація» письменник увірвався у велику літературу і міцно зайняв там своє місце, підтверджуючи це наступними романами: «Глудні тіла» (1930), «Жменя праху» (1934), «Незабутня» (1948), «Повернення в Брайсхед» (1945) та ін.

13.07.2023



Рівне-Ракурс №10 від 13.07.2023p. 
На головну сторінку