Що таке - бути матір’ю?

Нашу увагу привернула жінка років 30-35, досить охайного вигляду, але напідпитку (чи може під впливом якогось одурманюючого засобу). А далі - цікавіше. Разом з нею зайшов хлопчик, якому я дала б максимум три роки. І, повірте, я жахнулася. Здається, й година не пізня (близько 22-ї години), і заклад - не звичайна забігайлівка. Але ж, вибачте, і не місце для дитячих розваг! Жінка сіла за вільний столик, “всунула” малюкові плитку шоколаду і... впевнено пішла витанцьовувати із зовсім чужою компанією, яка святкувала іменини. Періодично вона підходила до хлопчика, але й тоді перебувала у своєму “нереальному” далекому світі. Я просто розгубилася. Погодьтеся, коли на тебе дивляться змучені, перелякані дитячі очі, важко мислити тверезо. Врешті-решт якийсь розумний чолов’яга викликав таксі та відправив їх додому.

Але що ж було там - вдома? Я досі мучуся цим питанням. Де та дитинка, як їй живеться?

1 червня країна відзначила Міжнародний день захисту дітей. Питання лише: як їх захистити. Після побаченого мною довго думала: куди ж звернутися, до кого кричати, кому жалітися?

Ми самі будуємо світ, в якому живемо. Нас виховували наші батьки, ми виховуємо своїх дітей. Давайте

ж вчитися захищатися від подібних антисоціальних явищ. Ні, не байдужістю чи бездіяльністю, а збереженням основних законів категорії батьки - діти: любов, повага та розуміння.

Справа ж не тільки в тому, що дітям, наприклад, не можна шоколаду до п’яти років (лікарі часто повторюють, що він погано впливає на печінку), не в тоненьких колготках у доволі морозний, хоч і весняний, вечір. Просто треба розуміти, що мати - це наставник, берегиня дитячої душі, уособлення всього найтеплішого у цьому ще чужому для дитини світі. А чи буде відповідати даним критеріям ця матір? Я не знайома з нею, не знаю її життєвої ситуації і не мені судити. Бог розсудить.

Думаю, варто замислитися над тим, що зробити, аби захистити дітей від байдужих батьків.