ВІЛ/СНІД у світі праці

Беручи до уваги такі фактори, як кількість часу, який людина проводить на роботі, а також зростання кількості хворих на ВІЛ/СНІД серед працівників, сфера праці сьогодні розглядається як один з основних майданчиків протидії поширення епідемії. Відповідальні особи на робочих місцях, як роботодавці, так і представники трудових колективів, мають можливості і потенціал, який можна протиставити проблемі ВІЛ/СНІДу.

Роботодавцям рекомендовано під час укладання колективних договорів і угод включати до них положення щодо профілактики ВІЛ/СНІДу у виробничому середовищі та недопущення випадків дискримінації працівників із таким захворюванням відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди».

Передусім, на підставі ВІЛ-позитивного статусу особи забороняється:

– відмовляти у прийнятті на роботу;

– звільняти з роботи;

– відмовляти у прийнятті до освітніх, медичних закладів, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб;

– відмовляти у наданні медичної допомоги та соціальних послуг.

Забороняється також обмежувати права рідних і близьких цієї категорії осіб. У разі неправомірних дій посадових осіб, хворі на ВІЛ люди та їхні рідні можуть захистити свої права у судовому порядку.

Якщо роботодавець наполягає на проведенні таких обстежень перед прийняттям на роботу, відмовляє особі у працевлаштуванні через підозру або наявність у неї ВІЛ/СНІДу або звільняє з цих підстав з роботи – його дії незаконні й можуть бути оскаржені у суді.

Коли існує ризик ВІЛ-інфікування на робочому місці, працівники повинні проходити навчання й підготовку щодо шляхів передачі та заходів із запобігання ризику та інфікуванню.

У заходах із підвищення рівня обізнаності населення інспектори праці наголошують, що ВІЛ-інфекція не передається в результаті випадкових фізичних контактів і що присутність особи, яка живе з ВІЛ, не слід розглядати як небезпеку на робочому місці.