Соборами душі багатіє людство

Сяйво душі навпіл із сонцем

Літо теплиться в осонні, стелеться квітом – барвами для радості світу... Радіє Настя золотистим променям, усміхається таємною думкою. Не пора ще до праці. Зеленіють колоски, тішаться теплотою. Вона пізніше збере їх, коли сонце зачепить у них своє проміння. Золотитиме полотно, вистеляючи своєрідний образ чи мрію.

Настя випробовує себе у флористиці. Стала справжньою майстринею дивовижних “солом’яних” картин. Проникливий виспів її душі солом’яними стежечками майстерно лягає цвітом, квіткою, брунькою, листочком, колоском... Ця симфонія барв щедро і щиро виграє на полотні її картин.

- Початок твого захоплення, Насте, це…

- …дорога до себе, до людей, до душі. Картинки почала створювати з 6-7 класу. Саме в шкільному гуртку “Чарівна соломка”, керівником якого була Гулюк Любов Михайлівна, у стінах рідної школи числом 22, я відкрила небачений світ дива. І це диво можна передати своєю наполегливою працею, якщо повірити в себе.

- І це всі секрети таких шедеврів?

- Ні, це основний. Але за ним - ще висока технологія творення, зосередженість над образом, крилата мрія, кропітка робота, підбір матеріалу тощо.

- Як створюється картина, що є первинним, основним?

- Усі деталі картини я виробляю з соломки ячменю, пшениці, жита, яку збираю літом у полі. Потім цю соломку чищу, вибілюю і фарбую барвниками. Після того, як вона стане м’якою, я її розрізаю, розгладжую на смужки і наклеюю на прозорий папір. Вибираю собі ескіз і розпочинаю роботу: вирізую пелюстки квітів, листочки, стебла і так далі. А ще використовую листя кукурудзи для тичинок квітки, також нитки, манну крупу, забарвивши її в різноколірні крупинки, фарби для фону і чіткості. Коли ж у мене вже є всі необхідні елементи, складаю їх в образ. За основу беру рівний картон, на який наклеюю однотонну тканину, найчастіше темних кольорів, для чіткості сприйняття узору(чорну, синю, вишневу). Потім на цій основі вимощую свою композицію, підклеюю всі елементи клеєм, підбираю рамку, скло... І моя картина готова. Як бачите, все ніби просто. Але у кожний виріб вкладено чимало зусиль, терпіння, часу, думок... Творчість - це стан душі. І відтворити щось особливе можна тільки за бажанням душі і серця.

- Насте, ти вже зробила головну свою картину, чи це ще репетиція перед злетом майстра?

- Я ще не майстер, а, як кажуть, тільки вчуся. Тому все ж це, мабуть, ще репетиція, бо свого задуму, найголовнішого, я ще не зробила. Я шукаю ту квітку, яку маю створити, в природі. Інколи, здається, я вже зловила цей образ, а сяйва ще нема. Відкладаю полотно і шукаю таку соломку, яка буде сяяти так, як це я бачу в своїх думках.

- Улюблена картина є? І для кого це був перший подарунок?

- Є, робила я її без ескізу, а від душі. Це моя улюблена квітка ромашка. Чомусь і себе я асоціюю з нею: така простота, чистота, гідність, піднесеність. Присвятила свою картину моїм мудрим і дорогим бабусям Ользі та Зої.

- Якщо у веселки ще б позичити кольору, який би вибрала сонячна дівчина?

- Зелений - початок життя, в моїх образах він присутній як життєдайний. Адже я починаю спостерігати за майбутнім матеріалом - соломкою, коли росточки її ще зеленіють, набираючись сонячного сяйва.

- Що ще хотіла б пізнати в своєму житті?

- Відкрити всі секрети художньої творчості. Удосконалити майстерність. Професійно творити картини. Це моя мрія.

- А чому ж тоді вибір професії медика?

- Медицину бачу перспективною для допомоги людям. Хотіла б дарувати їм свою турботу як лікар і створювати святковий настрій від сяйва “солом’яних” картин.

- А яка ти в повсякденному житті? Вся в образах майбутніх робіт?

- Звичайно, ні! Творче натхнення – це свято душі. А будні в мене звичайні. Навчаюся, допомагаю мамі. Тобто доводиться спускатися з вершини “художніх мрій”, бо є обов’язок взаємодопомоги.

- Якби зараз складала нову картину з соломки, що найперше взяла б до рук?

- Взяла б велике терпіння, а ще пір’їнку. Забарвила б її у волошковий, синій колір неба, озолотила б сонцем. Мрію створити свого “птаха щастя”, схожого на велетенську жар-птицю. Людині обов’язково потрібно щастя, щоб втілити свої задуми, продовжити себе. Це може зробити тільки щаслива людина.