Як допомогти своїй «щитовидці»?

Щитоподібна залоза відповідає за секрецію таких гормонів:

йодовані – тироксин і трийодтиронін (секретуються епітеліальними клінтинами);

тиреокальцитонін – кальцитонін (секретується парафолікулярними клітинами (С-клітинами).

Тироксин та трийодтиронін містять йод, тому ми маємо достатньо споживати його з їжею. Якщо йоду бракує, щитоподібна залоза збільшується, але не може виробити достатню кількість гормонів.

Нестача тиреоїдних гормонів (гіпотиреоз) призводить до низки симптомів:

слабкість;

набір ваги або проблеми із її скиданням;

сухе жорстке волосся або втрата волосся;

непереносимість холоду;

біль у м’язах;

депресивний стан та дратівливість;

порушення менструального циклу чи втрата лібідо;

закрепи;

підвищення рівня холестерину;

рак щитоподібної залози;

у дітей – затримка розумового розвитку (кретинізм).

Водночас в організмі може бути і надлишок йоду та тиреоїдних гормонів. Надлишок тироксину може виникати внаслідок запалення залози або якщо з’являються власні антитіла до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). ТТГ – це гормон гіпофізу, і саме його рівень визначає, скільки тироксину слід виділити щитовидній залозі.

Антитіла імітують дію гормону, тож залоза утворює зайве. Втім, сам прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу. У щитоподібній залозі може запасатися до 16 мг йоду.

Симптоми гіпертиреозу:

знервованість та роздратованість;

непереносимість спеки і пітливість;

тремтіння, втрата ваги або нездатність її набрати;

підвищена активність кишківника;

набряклість щитоподібної залози;

тахікардія (часте серцебиття);

тонка, тендітна і волога шкіра та нерівномірний ріст волосся;

порушення сну.

В Україні брак гормонів щитоподібної залози трапляється частіше за надлишок.

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).

Для жінок добова норма йоду становить 150–300 мкг, а для чоловіків – до 300 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

0–6 років – 90 мкг;

6–12 років – 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. У зоні найбільшого ризику – захід України та Чернігівська область, де споживання йоду найменше.

Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98 % йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5 % – через кишківник. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу.

За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду – приблизно одну чайну ложку.

Найпростішою профілактикою дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі, насиченої цим мікроелементом. Щоби знизити ризики йододефіциту, для приготування щоденних страв замініть звичайну сіль на йодовану.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру);

білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.);

морську капусту (ламінарію);

овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат);

фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа);

яйця;

молоко;

яловичину;

волоські горіхи.

Вагітним та молодим матерям варто приймати добавки йоду. Добову норму йоду має визначити лікар. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі.

Перевіряйте рівень тиреотропного гормону і відвідуйте ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.