Заточуйте зуби. Скоро гризти граніт науки!

А от ціни нині напрочуд різноманітні. Ось, наприклад, незамінний для учнів щоденник коштує від 2,5 до 12 гривень. І ціна коливається частіше саме залежно від модних прибамбасів у його оформленні. Щоденники тепер виготовляють у твердій палітурці, сторінки - в усіх барвах райдуги. Добре, коли там міститься цікава інформація чи якісь додаткові посібники. Але ж дуже часто це звичайна реклама. Запихати в щоденники всякого роду рекламні вставки стало, до слова, поширеною тенденцією в нашій державі.

Викликає повагу коли, до прикладу, в академії, де я навчаюся, викладачі іноді навіть вимагають працювати зі звичайними зошитами. Бо ці “розмальовки” просто відволікають від роботи.

Згодна, ми вже не діти. Але чи справді потрібний дітям ще один привід похизуватися один перед одним: у кого найдорожчий зошит - з Анджеліною Джолі, наприклад, чи найстильніша чорнильна ручка… Зошит - для роботи, це не іграшка.

Тепер з’явився ще один нюанс. Часто батьки нарікають, що готувати дитину до школи, - майже те саме, що й до університету. Потрібна величезна кількість папок, форматного паперу, файлів тощо. А навіщо? Дитина ще встигне цим покористуватися і в студентські роки. Навіщо ж ускладнювати і так нелегку справу пізнання шкільної науки?

Як повідомила Валентина СЕРЕДЮК, головний спеціаліст управління освіти міськвиконкому, за даними перспективної мережі, що подають навчальні заклади, у вересні до першого класу піде більше двох тисяч дітей. І важливо, яке ставлення у них сформується до навчального процесу.

Ця суто американська пристрасть до розцяцькованості не дуже приваблює. Добре, що ще хтось не здогадався ввести одиночні місця у школах. Так би мовити, зі шкільної парти вчитися самостійності. А у нас поки все набагато дружніше. Парта для двох зближує, колективізує. І це не пережиток комунізму - це просто вміння бути людиною, а не, вибачте за порівняння, одинаком-відлюдником.

Роздумуючи над цією темою, варто і поміркувати над важливим, на мою думку, питанням - чи навчатися до одинадцятого класу. Чи довчатися до випускного балу, найбільш пам’ятної пори у своєму житті?

Багато хто вважає, що неповну середню освіту отримують лише або діти із неблагополучних сімей, або ті, хто лінується вчитися. Насправді ж, дуже часто це просто бажання ранньої самостійності, іноді - неохота втрачати час, прагнення скоріше влаштуватися на роботу. За словами пані Середюк, дев’ятий клас закінчили 2977 учнів, продовжити навчання мають намір 2220 осіб. Отже, близько шестисот підлітків не стануть справжніми випускниками і не пройдуть через ті хвилювання, які переживають одинадцятикласники, коли крокують площею міста у випускному вбранні…

Здавалося б, ще цілий місяць, та шкільні турботи вже полонили і батьків, і школярів. Отож, заточуйте зуби - скоро гризти граніт науки.