Михайло Якимович: “На бездуховності нічого доброго збудувати неможливо”

У 1998-2003 роках - майбутній кавалер найвищих церковних нагород - орденів Архистратига Михаїла та Рівноапостольного Князя Володимира - навчався в Рівненській духовній семінарії, де зараз викладає церковно-державні відносини. Член Єпархіальної ради з 2003 року, прес-секретар єпархії, головний редактор релігійно-просвітницьких часописів “Рівненські єпархіальні відомості” та “Духовна нива”.

З липня 2005 року Михайло Якимович - директор комунального підприємства “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”.

- Що спонукало, Михайле, журналіста стати юристом?

- А те, що в радянські часи вчорашній школяр, тобто людина, яка не служила в армії та не мала партійного квитка, була майже стовідсотково позбавлена можливості поступити на юрфак. Але я не шкодую за роками, які віддав факультету журналістики. Нас навчали чудові викладачі - справжні українські патріоти. Попри задушливу атмосферу брежнєвського застою, вони зуміли прищепити нам галицький національний дух, який запрограмував багато змін у моєму житті.

- Ви вважаєте себе щасливою людиною?

- Хоч у Рівному не отримав квартири, навіть малосімейки, я щасливий досягнутим у житті. Працюючи в міліцейській спецслужбі Рівненського УМВСУ, яка мала добру славу в Україні і не тільки, я займався серйозними фаховими розробками, що лягли в основу кандидатської дисертації, яку мені, на жаль, не вдалося захистити. Причина в тому, що на історичному зламі 90-х років я заявив, що буду зі своїм народом, що не сподобалося моїм керівникам.

- Призначення на посаду начальника Рівненського ОБТІ було для Вас несподіванкою?

- Саме так, але до того, незважаючи на певний тиск і “телефонне право”, я виграв у Рівненському і Львівському господарських судах чотири суди у колишнього начальника ОБТІ Володимира Комаревича. До речі, юрисконсульт Віталій Шміт, який відстоював інтереси пана Комаревича, сьогодні працює керівником новоствореного мною правового відділу ОБТІ. Він професіонал, але під тиском начальника захищав його неправове рішення.

- Нині вітчизняна система технічної інвентаризації переживає не кращі часи, подейкують навіть про її ліквідацію. Що Ви думаєте з цього приводу?

- Я вважаю її розвиток справою державної ваги. Адже робота БТІ пов’язана з формуванням архівів, підготовкою конфіденційних документів про право майнової власності. Звичайно, місцеві БТІ, що виникли в деяких районах області через не зовсім досконалий Закон України “Про місцеве самоврядування”, виконують подібні функції. Але без належного порядку і державного контролю в цій справі неминучі небажані наслідки.

Зокрема, до недавнього часу в Дубровицькому районі працювали два БТІ - наше і створене місцевою владою, яке незаконно втручалося в Державний реєстр, який перебуває у віданні обласного БТІ, займалося на свій розсуд інветаризацією та реєстрацією об’єктів нерухомості на теренах району, що є грубим порушенням. Тому довелося відстоювати права підприємства в Рівненському господарському суді та Львівському апеляційному адміністративному суді. До речі, цю справу обласне БТІ успішно виграло. Однак, Дубровицьке міське БТІ і надалі продовжує вчиняти незаконні дії по інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості на теренах району, але тут уже своє слово повинні сказати правоохоронні структури, аби припинити порушення Закону.

Також хотів би зазначити, що в діяльності Рівненського ОБТІ є ряд нововведень. З червня минулого року обласне БТІ проводить реєстрацію об’єктів незавершеного будівництва. Буквально на днях ми отримали Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, відповідно до якої на органи БТІ покладено нову функцію - підготовку висновків щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна та виділу в натурі його частки. Думаю, що і з цією новою функцією обласне БТІ також успішно справиться.

- Усім відомо, яку спадщину Ви отримали від свого попередника…

- Справді, два роки тільки те й роблю, що розгрібаю його справи. Ще минулоріч три місяці тривав судовий процес: Рівненський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції - Рівненського міського суду - про поновлення пана Комаревича на посаді начальника ОБТІ і виплату йому 68 тисяч гривень компенсації. Попри те, що справа знаходилася на розгляді в апеляційному суді, державна виконавча служба міста незаконно заарештувала рахунки ОБТІ. Зазначу, що мій попередник двадцятого лютого поточного року програв судову справу щодо свого поновлення на посаді та виплати буцімто заборгованої йому зарплати за “вимушений прогул” у Рівненському апеляційному суді. Шостого липня цього року, якраз напередодні другої річниці мого призначення на посаду, колишній керівник ОБТІ програв справу і у Верховному Суді України, який ухвалою колегії суддів відхилив касаційну скаргу Володимира Комаревича, а рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від двадцятого лютого 2007 року залишено без зміни. Крім того, як мені достеменно відомо, прокуратура міста, порушивши кримінальну справу відносно пана Комаревича за двома статтями Кримінального Кодексу України – ч. 2 ст. 191 (привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем) та ст. 366 (службове підроблення), пред’явила йому обвинувачення по цих двох статтях.

Однак, незважаючи на труднощі, в першому півріччі поточного року підприємство перерахувало в бюджети всіх рівнів 872 тисячі гривень. Таким чином, твердження в ЗМІ деяких чиновників про те, що “функції ОБТІ дещо звужені”, можуть викликати тільки подив. Наші філії у Рокитному, Корці, Костополі, Млинові, Острозі, Дубровиці, Зарічному, Сарнах та Гощі нарощують обсяги наданих послуг, справно наповнюючи податками місцеві бюджети.

Якщо протягом першого півріччя 2005 року, коли керівником підприємства був мій попередник, КП “Рівненське ОБТІ” виконало послуг на 1 мільйон 400 тисяч гривень, то за аналогічний період 2006 року майже на 1 мільйон 800 тисяч гривень. І це при тому, що відпускна вартість послуг за період мого керівництва ОБТІ була знижена на третину. За перше півріччя нинішнього року підприємство надало послуг на 1 мільйон 900 тисяч гривень. Динаміка зростання продовжується.

- На Рівненщині багато людей добрим словом оцінюють Ваші зусилля, спрямовані на підтримку українського православ’я…

- Отримані підприємством прибутки дозволяють нам виділяти певні кошти на благодійну діяльність: ремонт церков та будівництво храмів, матеріальну допомогу Свято-Георгіївському чоловічому монастирю на Козацьких могилах. Не пройшли ми осторонь біди, що сталася в новорічну ніч 2007 року у Квасилові, внесли кошти і на рахунок Червоного Хреста, допомогаємо, чим можемо, Рівненському богословському інституту.

Наші благодійні вчинки продиктовані усвідомленням того, що Українська держава переживає не політичну кризу, а духовну. Допоки не побудуємо духовного суспільства, не буде національної держави, про яку ми мріяли в 1990 році. На бездуховності нічого доброго збудувати неможливо.