Як зробити обприскувач з ручного бака своїми руками

Сильніше качати ручну помпу не означає зробити обприскувач кращим, бо на малому баку робочий тиск близько 2 бар тримається недовго, через що факел починає гуляти ще до завершення проходу. На практиці тут ручний вузол і програє, бо рука вже зайнята підкачкою, а розпилення вже втратило рівність.

Робоча саморобна схема будується інакше: бак у ній лишається атмосферним, а тиск створює тільки насос у магістралі, тому пластик не працює як ресивер, а факел не залежить від того, скільки разів ви встигли підкачати ручкою. На малому 4-літровому бачку така схема вже відпрацьована в реальній збірці й показала нормальний ресурс.

Який потрібен комплект для саморобного обприскувача

Коли підбираєте запчастини до навісного обприскувача, не переносіть цю логіку на ручний бак малого об'єму. Тут працює не велика подача на кілька форсунок, а компактний насос, який тримає стабільний тиск для одного розпилювача і не жене зайву рідину через дрібну магістраль.

Для цього варіанту добре підходить автомобільний насос омивача на 12 В. У відпрацьованому варіанті брали помпу цього класу з робочим тиском до 2,5 атм, і такий режим близький до того, що малий садовий обприскувач реально відпрацьовує без грубого переливу по факелу. Його продуктивність близько 0,6 л. за хвилину достатня саме для одного розпилювача.

У цій точці часто ставлять потужніший мембранний насос тільки тому, що він здається запасом на майбутнє, але це хибний хід. Заводські ранцеві електричні обприскувачі працюють уже в іншому класі подачі (близько 4 л/хв. при тиску до 5-6 бар) і під такі режими потрібні інші шланги, інша арматура та інший об'єм. Для саморобки з малого ручного бака це не запас, а перекіс вузла.

Ми в майстерні завжди відсікаємо зайве ще до різання пластику. Якщо комплект не сходиться по режиму, далі починається не монтаж, а боротьба з підтіканнями, перегрівом і ривками по струменю.

Для цієї збірки підготуйте набір до саморобного оприскувача:

1. Ручний пластиковий обприскувач на 4 л.
2. Насос 2203 на 12 В з робочим тиском до 2,5 атм.
3. Штангу з форсункою (бажано телескопічну до 1,8 м., щоб тримати факел на відстані без зайвого нахилу корпуса).
4. Різьбовий нижній ввід або сантехнічний сифон з прокладкою, герметик, перехідник під шланг і сам шланг.
5. Кнопку в ручку, дріт, клеми та джерело живлення на 12 В.
6. Сітчастий фільтр на всмоктування, бо без нього помпа швидко ловить сміття і починає працювати ривками.

Як переробити бак для саморобного оприскувача

Ваше завдання полягає в тому, щоб змінити шлях рідини всередині бачка і прибрати сам принцип ручного нагнітання.

Верх бачка ріжте по шву ножівкою по металу. У робочій збірці спочатку пробували болгарку, але вона забирала забагато пластику, тому край виходив грубим і потім вимагав зайвої роботи під час зворотного запаювання. Ножівка тут робить рівніший різ.

Після розкриття бака зробіть нижній ввід у дні. Ми для цього поставили звичайний сантехнічний сифон на прокладку, стягнули гайкою та додатково ущільнили герметиком, а знизу накрутили перехідник під шланг. Цей вузол бере на себе всю герметичність всмоктування, бо навіть дрібний підсос повітря в цій точці одразу створює ривки по подачі, сухий гул насоса і провали факела.

Старий отвір від ручної помпи після цього не лишайте про запас. Його треба закрити механічно і поставити на герметик, бо в новій схемі бачок не тримає тиск і не бере участі в нагнітанні. Тут проходить головна межа між грамотною саморобкою і переробкою, яка тягне за собою старі проблеми.

Працюйте в такій послідовності.

1. Розріжте верх бака по заводському шву ножівкою по металу.
2. Просвердліть отвір у дні і змонтуйте нижній ввід на прокладку з герметиком.
3. Зафіксуйте всередині забірну частину так, щоб вона не гуляла й не відкривала повітря на залишку рідини.
4. Під'єднайте до нижнього вводу шланг і одразу поставте на вхід насоса сітчастий фільтр.
5. Заглушіть старий отвір від ручної помпи болтом або іншим жорстким елементом на герметику.
6. Поверніть верх бака на місце й запаяйте його, бо товстий пластик такого корпусу нормально тримає пайку.

Ознаки правильної роботи обприскувача

Після складання не поспішайте заливати робочий розчин. Спочатку дайте системі чисту воду й послухайте насос, бо по звуку, температурі корпуса та поведінці струменя видно більше, ніж по самому факту подачі.

Живлення подавайте штатні 12 В. Якщо помпу розкрутити підвищувальним блоком приблизно до 16,1 В,  він створить густіший туман, але при довгій роботі дуже грітимиться, тому такий режим працює як форсаж, а не як нормальна експлуатація. В такому режимі щітковий двигун і ущільнення починають вичерпувати ресурс значно швидше.

Такі вузли найчастіше гинуть не від нестачі потужності, а від повітря на вході, бруду в клапанній частині й постійного перегріву через зайву напругу. Через це не женіться за найгустішим туманом на першому пуску. Домагайтеся спокійної та рівної роботи.

Якщо система зібрана правильно, бак лишається сухим зовні, насос гуде рівно, а форсунка тримає рівний факел без плювків і великих крапель. Якщо ж на штуцерах з'явилася волога, у звуці з'явився сухий відтінок або струмінь пішов уривками, шукайте дефект на всмоктуванні, у фільтрі або в контактах, а не в самій форсунці. Орієнтуйтесь на наступні ознаки:

• Рівний однотонний звук насоса означає, що він тягне рідину без повітряних провалів.
• Сухий гул і ривкова подача означають підсос повітря або забруднення на вході.
• Волога біля нижнього вводу, штуцерів або заглушеного отвору ручної помпи означає втрату герметичності.
• Гарячий корпус насоса і запах перегрітої ізоляції означають, що ви вийшли за нормальний режим живлення або дали вузлу працювати занадто довго без паузи.

Коли після складання вам уже не треба підкачувати бак рукою, це ще не означає, що вузол зроблений правильно. Пропустили герметичність нижнього вводу, насос схопив повітря, пішов у сухий гул, перегрів щітковий двигун і повернув вас рівно до того самого виснажливого режиму, з якого все починалося.