Професійні хвороби – причини виникнення, попередження

Людина на виробництві постійно взаємодіє з багатьма хімічними, фізичними, біологічними факторами, наявні важкість та напруженість праці. Такі фактори щоденно формують умови, які можуть безпосередньо впливати на стан здоров’я, працездатність, безпеку праці та тривалість життя працівника. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної організації праці близько 40% хвороб та більше 50% професійних патологій безпосередньо пов’язані з умовами праці. Все це робить контроль, моніторинг та оптимізацію виробничого середовища не лише питанням безпеки, а й економічним, демографічним та соціальним пріоритетами держави.

На сьогодні у світі існує кілька модифікацій класифікації професійних захворювань. Україна гармонізує своє законодавство зі стандартами ЄС та Міжнародної організації праці. В Україні реєстр професійних захворювань базується на етіологічній класифікації. Чинним нормативним документом є Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2025 № 1536 (внесено зміни до постанови КМУ від 08.11.2000 № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань»), якою затверджено оновлений перелік професійних захворювань. Цей документ враховує вплив новітніх технологій, хімічних речовин, ризики, пов'язані з підвищеним психоемоційним навантаженням, і відповідає європейським нормам безпеки праці. У зазначеному переліку міститься вісім основних груп професійних захворювань:

І. Захворювання (гострі отруєння, їх наслідки, хронічні інтоксикації), пов’язані із впливом виробничих хімічних факторів.

ІІ. Захворювання, що виникають внаслідок впливу виробничих аерозолів і пилу.

ІІІ. Захворювання, які виникають внаслідок впливу фізичних факторів, зокрема іонізуючого та неіонізуючого випромінювання.

IV. Захворювання, пов’язані із підвищеним тиском газового та водного середовища

V. Захворювання, пов’язані із фізичними навантаженнями і перенапруженням окремих органів і систем.

VІ. Професійні захворювання, що розвиваються внаслідок впливу інфекційних і паразитарних чинників.

VІІ. Алергійні захворювання.

VІІІ. Новоутворення.

За часом виникнення ознак професійних захворювань та тривалістю впливу шкідливого виробничого фактору всі професійні захворювання поділяються на гострі та хронічні.

Гостре професійне захворювання (отруєння) – захворювання (або смерть), що виникло після одноразового (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру. Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації) встановлюється лікарем закладу охорони здоров’я. Заклад охорони здоров’я, вживає заходів щодо надання екстреного повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок/гостре професійне захворювання відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

Хронічне професійне захворювання (отруєння) – захворювання, що виникло внаслідок тривалого провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно під впливом шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов’язаних з роботою. Діагноз хронічного професійного захворювання (отруєння) мають право встановити вперше лише спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади України. Перелік таких закладів затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2022 № 603 (із змінами, наказ МОЗУ від 10.12.2025 № 1867).

Найважливішою умовою діагностики професійної хвороби є вивчення санітарно-гігієнічних умов праці та анамнезу хворого, його професійного маршруту, включаючи всі роботи, що виконувалися з початку трудової діяльності. Важливими заходами профілактики виникнення професійної хвороби є ретельний інструктаж з охорони праці, попередній та періодичні медичні огляди працівників сфери виробництва, зайнятих в шкідливих чи небезпечних умовах, відповідно до вимог статі 17 Закону України «Про охорону праці», наказу МОЗ України від 08.09.2025 № 1393, яким затверджено Порядок організації та проведення обов’язкових медичних оглядів працівників певних категорій.

Профілактика також включає використання якісних засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) працівниками, своєчасна заміна застарілого обладнання та вдосконалення технологічних процесів виробництва.

Особливе значення має атестація робочих місць відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 № 442 та регулярний лабораторний контроль шкідливих виробничих факторів виробництва. Усі ці заходи регулюються законодавством України.

При підтверджені профзахворювання, працівник має право на соціальний захист, медичну реабілітацію та страхові виплати згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».