Письменник, який створює свої книги на друкарській машинці…

Так, що сьогодні професія письменника залишається. Так вже склалось, що більшість наших письменників працювала і працює в столиці, або у великих містах. Але навіть в регіонах є люди, які пишуть книги і їх друкують. Одним з них є наш земляк – Чеслав Іванович Хитрий. Важко не позаздрити цій людині, яка у свої майже вісімдесят років залишається бадьорою, енергійною та оптимістичною людиною. Автор зустрівся з паном Чеславом і попросив його розповісти про свою творчість.

- Я народився на Рівненщині і все своє життя прожив в нашій області. Змалечку цікавився історією рідного краю, а вона в нас дуже багато, хоча часами трагічна. Я народився в 1946 році у Рівному. Це було дуже цікавий, хоча і трагічний час для міста. Тоді у Рівному жили люди самих різних національностей та віросповідань. Моя мати яка народилась у 1919 році, а померла в 2014 багато розповідала про події міжвоєнного періоду, часів Другої світової війни, коли наша родина, аби вижити втікала до Рівного. В перші повоєнні роки мати говорила, що в Рівному було багато поляків, діяли костьоли, але люди в цей час активно емігрували. Поляки до Польщі, вцілілі єврейські сім’ї їхали в Ізраїль. Костели закривали. Все це було. Я пам’ятаю, як маленьким ще грався з єврейськими однолітками, а потім вони вже у шістдесяті, сімдесяті роки минулого сторіччя емігрували.

Моє ж життя складалося стандартно – вчився, працював у різних установах, писав статті до газет. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Певний час довелося пропрацювати у міліції старшим інспектором відділенням виправних робіт, але через поганий зір звільнився. Взагалі працювати пішов у 15 років, підсобним робітником на високовольтний завод, так як не мав паспорта, на роботу влаштували через обком профспілки – брат служив, мама серйозно хворіла, а жити за щось мусили. Багато років працював у Рівненському обласному архіві. Весь цей час я вивчав нашу історію. Потім вийшов на пенсію і почав писати книги. Я не користуюсь комп’ютером і друкую на друкарській машинці.

Першу книгу вдалось видати аж у 2008 році. Назвав її «Минувшина Рівненщини далека і близька». Це велика розповідь обсягом у чотири сотні сторінок, про те як і чим жили наші земляки у минулому. Я спробував дати такий собі зріз історії Рівненщини. В книзі більше дев’яносто розділів. Я спробував дати нинішньому поколінню розуміння того, як у різні історичні епохи жили люди на Рівненщини, що їх турбувало. Мені особисто труд письменника сподобався і я почав шукати різні цікаві теми для нових книжок. Так у 2013 році підготував книгу про місця польських поховань в нашій області. У 2021 році випустив книгу про чеські кладовища. Написав книгу про наш церковний хор «Серафім». Написав і книгу про нашу родину з промовистою назвою «Дорога житті не встелена трояндами». Усього з під мого пера вийшли дванадцять книг.

Хочу сказати, що я ніколи не прагнув написати твори для комерційного продажу. Свої книги я дарую в бібліотеки, громадським організаціям. В моїй роботі і у житті мене дуже підтримує моя донька Маргарита Сукач-Бяла. Вона вчитель молодших класів і вже багато років працює на педагогічній ниві, має багато відзнак як місцевого, так і державного рівнів, шанована не тільки батьками, а й дітьми. У мене талановитий онук, у мене талановиті правнучки. Я щасливий у творчості та в родині.

P.S. Автор особисто знає Чеслава Хитрого багато років. Це дуже скромна, допитлива і серйозна людина, справжній науковець. Такі люди сьогодні – дуже велика рідкість. На жаль. Йому вже вісімдесят років, але він залишається допитливою та енергійною людиною, світлою і дуже скромною. Те що він зміг не тільки написати, а й знайти кошти на друк дванадцяти книг – справжнє диво. Що ж стосується його доньки – Маргарити Чеславівни, то її автор знає менше – чотири роки. Рівно стільки його дитина вчилась у початковій школі, де працює ця чудова людина. Особисто багато разів бачив, як вона по-материнські уважно, доброзичливо ставиться до малечі, допомагає діткам. Таке відношення до своєї роботи, на жаль, зараз зустрінеш дуже і дуже не часто.