Тарас Сень: «З луганського підвалу мене звільнив Господь»

- Хоча я сам народився та виріс на Рівненщині, після закінчення Київського біблійного інституту я поїхав служити на Луганщину. Там і одружився, саме на Донбасі народилися четверо моїх дітей. Я працював над заснуванням церкви і був пастором багато років, саме на Луганщині в мене залишився мій будинок. Я п’ятнадцять років проповідував на Донбасі. Це важкий регіон, де багато людей атеїсти, живуть в страшних гріхах, але я працював і ніс Слово Боже. Ми почали проводити дитячі виїзди на природу, друкували та роздавали газети та календарі на біблійну тематику. Я проповідував на популярному місцевому телеканалі «ВІД», друкувався у луганській пресі. Наша церква зростала, приходили нові люди. Багато проповідував, молився і Бог допомагав мені. Вперше на Луганщині мені довелося зіткнутися з демонами і я виганяв бісів з людей з Божою допомогою.

Йшли роки. Але в 2014 році все змінилося. Прийшла війна і бойовики так званої «ЛНР». Дуже добре, що ще на початку всіх цих страшних подій Бог сказав мені вивезти сім’ю на захід України. Коли я сидів у підвалах катівні «ЛНР», один з бойовиків сказав, що для них шкода, що немає на їх території моєї дружини та дітей, адже тоді вони б мене легко зламали. Але це було потім.

Відразу після початку війни я зрозумів, як важко простим людям на Донбасі, і за допомогою братів та сестер по вірі почав збирати та роздавати гуманітарну допомогу нужденним. Через кілька місяців почався брак продуктів харчування і ми роздавали хліб, годували людей, аби вони не померли від голодування. Рік часу в окупованій території не виплачували пенсії та зарплати, прості люди починали помирати з голоду. Але сотні людей ми могли спасти від голодної смерті. Я ніколи не мав відношення до політики та армії. Я проповідував, молився та допомагав людям. В цей період (2014 – 2015 роки) мені було дуже важко. Хотілося зробити більше і не все вдавалося. Колись я молився і просив Господа: «Господи, допоможи мені, щоб більше увірувало». І сказав мені Господь: «Чи готовий ти заплатити ціну?». Я відповів: «Так, готовий».

Десь через півтора-два тижні після богослужіння мій автомобіль оточили з десяток озброєних до зубів бойовиків «ЛНР». Вони були в масках. Мене з помічником витягнули з авто, закували в кайданки, на голову натягнули мішок і повезли до Луганська, де кинули у підвал місцевої катівні «МГБ». Це було страшно. Довго допитували, били. Мене звинуватили у співпраці з СБУ та «державній зраді ЛНР». Я тримався тільки завдяки Божій допомозі, хоча було багато погроз, залякувань та ін. Було дуже важко. Навіть в камері я продовжував молитись та читати Біблію. Разом зі мною сидів ще один ув’язнений. Його теж били. Він мені розповів, що молився і просив Господа показати йому, що Він про нього не забув. Я зрозумів, що Господь прислав мене допомогти цій людині увірувати і стати християнином. Я молився за нього, підтримував і сказав йому слово від Бога, яке дав мені Дух Святий. Він вижив, Господь чудом звільнив його. Пізніше він написав мені про це.

Мої друзі відразу після мого арешту почали шукати можливості звільнити мене, але в них, на жаль, нічого не вийшло. Та втрутився Господь і сталося диво. Бог через колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера звільнив мене з полону бойовиків «ЛНР».

На Луганщині я втратив все – церкву, будинок, майно та автомобіль. Я повернувся на Рівненщину побитий, але духовно незламаний. Рани загоїлися і я з вірою у Господа, Який врятував мене у страшному випробуванні, працюю далі, і сьогодні церква «Христос є відповідь» більше десяти років працює на благо людей та в ім’я Господа. Я розповідаю людям про живого Бога, який робить чудеса сьогодні.