№308 від 06.09.2007p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Точка зору
До появи Партії регіонів громадська думка стосовно чеснот мешканців Донецької області була, м’яко кажучи, іншою. Усі знали, що в краї живуть чесні й працьовиті шахтарі, котрі вміють відстояти свої права. А ще - це край науки, високих технологій, потужного аграрного сектора. Та, замість них, на всеукраїнські простори націлилися ті, кого донедавна презирливо називали спекулянтами і шахраями, - торгівці металом і вугіллям. Саме собою вони затулили всю область, вдаючи, що інших людей та інших поглядів там начебто й не існує.
Батьки також замислилися: як тепер діток виховувати? Казати - кради, синку, бийся смертним боєм, дивись - люди з тебе будуть, на прем’єрську посаду можеш точно розраховувати.
Не густо й з ідеями. Не дарма кажуть: щоб стати олігархом - кради, наче тебе ніхто не бачить. Тепер вже можна додати: щоб стати народним депутатом, бреши, наче тебе ніхто не чує. Бреши про “руку миру”, яку Янукович комусь там простягав, бреши про дешеві м’ясо, бензин і газ, про “покращання життя вже сьогодні”. Навіть про те, що київський мер чимось Партію регіонів не влаштовує. Після кількох тисяч гектарів отриманої столичної землі можна й посваритися на Черновецького за заборону ставити агітаційні палатки. Типу - бяка ти, Льончику, редиска.
Звісно, робиться це не віч-на-віч, а з екранів телевізорів. Так менше в електорату шансів перепитати про почуте. Краще й звичніше вкрасти в опонентів усі лозунги, видати їх за свої й піти... “походом на корупцію”. Так, мовляв, і так, я - Віктор Янукович - тільки про це й мріяв усе своє життя. Як і мої кращі друзі. Один із них пішов у депутати навіть тоді, як кілька місяців вимушений був пожити в Монако після невдалої приватизації “Криворіжсталі”. Іншому друзяці повезло менше, бо довелось скуштувати арештантської баланди. І повернутись на волю виключно завдяки “слабкому здоров’ю”.
Зрештою, харизматичного політика, лідера потужної політичної сили вирізняє з-поміж інших і здатність на експромт. Тобто точна і влучна оцінка ситуації чи дії. Проте регіонали - не криючись - перед усією країною ставлять перед своїм вождем електронного суфлера, щоб він міг висловити думку й зробити правильний наголос.
Можна з упевненістю сказати, що на теледебати у прямому ефірі Віктор Федорович не прийде. Окрім слів: “Торг здесь не уместен”, інші фрази у нього навряд чи вийдуть переконливими. Та й супротивники у нього - не Віктор Ющенко зразка 2004 року. І Юрій Луценко, і Юлія Тимошенко добирати слова не будуть, а заб’ють його, як мамонта.
Та не варто розраховувати й на те, що прем’єр “не словом, а ділом”. Ось, для прикладу, запевняє він, що не можна допустити повторення “помаранчевого хаосу”. А в самого як не цистерни щодня горять, так ліс спалахує, ціни не слухаються, борги казни ростуть. І навіть у “своїх” областях люди то там, то сям блокують дороги із якимись вимогами. Єдина надія - оті копійки, який уряд спочатку не хотів додавати бюджетникам і пенсіонерам, а тепер - перед виборами - жбурляє в натовп. Радійте й будьте щасливі. Дякуйте й голосуйте.
Проблема Партії регіонів не в ідеях чи задумах, а в постатях тих, кому оті забуті ідеї доручили втілювати. Проблема в тому, що ці люди поважають лише власні права і права власного бізнесу. Вони за безцінь скуповували державну власність тоді, тепер похапцем продовжують це робити. І мріють, що своїми бігбордами і рекламами закриють свої справжні наміри.
Тому й нервуються регіонали, то не йдуть, то йдуть на цирк до Мороза, задіюють брудні технології, дудять на чужих мітингах, роблять зовсім не те, що декларують. З історії виборів 2004 року, як і виборів 2006, вони не винесли жодних уроків.
Відтак, знову стали на шлях власної поразки.
06.09.2007 | Андрій Старун |
Рівне-Ракурс №10 від 06.09.2007p. На головну сторінку |