Захистити честь держави

- Олександре Михайловичу, ви зовсім недавно очолили обком партії, змінивши на цій посаді багаторічного лідера обласної комуністичної організації Миколи Кухарчука. Що вже встигли зробити?

- Дивлячись якими мірками міряти. Незабаром 100-ий день (24 вересня ц.р.) мого перебування на цій посаді. А за усіма політичними канонами - це той термін, за який прийнято робити перший звіт про зроблене. Хоча з іншого боку, зважаючи на те, що мій попередник Микола Андрійович Кухарчук очолював обком дев’ять років, то в порівнянні з цим моє тримісячне секретарювання є, звичайно, досить скромним терміном перебування на цій посаді. Оцінку ж тому, що встиг зробити особисто я, обком, партія в цілому дасть 30 вересня - саме на максимальний результат на дострокових парламентських виборах сьогодні працює кожен комуніст.

- До речі, розкажіть про ваше політичне і не тільки минуле... Чому саме з Комуністичною партією ви пов’язали своє життя?

- А з якою ж? У нас, на моє переконання, завжди була, є і, мабуть, буде лише одна партія, в основі якої лежить ідеологія, а не нажива. Партія, яка бореться завжди “За”, а не “Проти”. У цій партії я з 19-річного віку. Саме вона зробила з мене людину. І їй я ніколи не зраджу. Хоча до колишньої радянської партноменклатури жодного стосунку не мав, моя партійна “кар’єра” розпочалася 1994 року, коли я став редактором партійної газети “Дубенська правда”, потім другим секретарем, а в 2002 році - першим секретарем Дубенського міськкому, з 2003 року поєднував ці обов’язки з обов’язками секретаря обкому з ідеології та головного редактора обласної партійної газети “Червоний прапор”. Вже більше дванадцяти років поспіль мене обирають членом ЦК Компартії України. Щодо мого професійного минулого, то тут теж усе стабільно. Вже 26 років працюю у Дубенському коледжі РДГУ (колишньому педучилищі), де до цього, в середині 70-х, навчався і куди повернувся на роботу після закінчення історичного факультету Київського університету.

- Олександре Михайловичу, відповідаючи на одне з попередніх запитань, ви згадали 30 вересня. Напевно, факт виборів є тією обставиною, яка не дуже допомагає вам акліматизуватися на цій посаді?

- Безумовно. Але, з іншого боку, це є і фактором стимулюючим, розкачуватися просто ніколи. Тим більше, що звик в усьому знаходити передусім “плюси”, а не “мінуси”.

- І навіть у дострокових виборах народних депутатів? Адже комуністи категорично були проти них? Чому ж берете участь?

- Ми не тільки були, а й залишаємося їх категоричними противниками, оскільки розпуск діючої Верховної Ради вважаємо антиконституційним, таким, що створює загрозу парламентаризму, переслідує мету встановлення необмеженої оранжевої диктатури профашистського зразка. Наша партія робила все, що могла, щоб не допустити цих виборів, але коли все ж із незалежних від нас причин уникнути їх не вдалося, партія бере участь, щоб запобігти оранжевому реваншу, якого країна може не витримати.

- А чи є у комуністів взагалі шанс потрапити до парламенту? І чи не тому партія так категорично виступає проти виборів, що не впевнена, чи потрапить до ради нового скликання? Адже на виборах 2006 року КПУ набрала лише 3, 66 відсотка голосів виборців.

- Можу погодитися лише з тим, що ці вибори їх ініціаторами задумані, в тому числі і для того, щоб не допустити комуністів у парламент. Проте цього не буде навіть всупереч брудним технологіям, фальсифікаціям та іншим засобам, які використовуються проти нас. Партія зробила належні висновки після минулорічних виборів, зробила їх і значна частина суспільства. Тому комуністи не лише пройдуть у парламент, але і матимуть там як мінімум удвічі більшу, в порівнянні з нинішньою, фракцію.

- Вважаєте, що популярності додасть ваша співпраця з Партією регіонів? Адже її фракція у Верховній Раді майже повністю складається з олігархів, з якими ви, комуністи, боретеся?

- Натякаєте на Коаліцію національної єдності в складі КПУ, ПР, СПУ? Ця коаліція вимушена, бо у нашої партії є істотні ідеологічні й програмні розбіжності і з Партією регіонів, і навіть із Соціалістичною партією України. В складі фракцій цих партій у Верховній Раді, справді, немало олігархів. Але ми пішли на створення цієї коаліції приблизно з тих же мотивів, з яких у роки Другої світової війни була створена Антигітлерівська коаліція СРСР, США, Великобританією - різними державами і з точки зору суспільного ладу, й ідеології тощо. Але ці держави розуміли, що становить головну небезпеку світу на той час - німецький фашизм. Тому й відсунули на деякий час на задній план свої розбіжності, й створили коаліцію. А в Україні сучасній саме ці три сили - КПУ, СПУ і ПР - розуміють, що головну небезпеку для неї становить загроза встановлення необмеженої оранжевої диктатури того чи іншого профашистського зразка. Тому і створили коаліцію. Комуністи не тільки стали її учасниками, а й ініціаторами.

- Олександре Михайловичу, в суспільстві досить активно нав’язується думка, що КПУ - це партія минулого, що комуністи живуть лише минулим, ідеалізуючи його, що в партії перебувають лише люди пенсійного віку тощо.

- Це абсолютно не так. Ми справді шануємо своє радянське минуле і гордимося ним. Хоча категорично визнаємо і недоліки, засуджуємо деякі зловживання й перекручення, які теж мали місце в той період. Ми дивимося вперед, і хочемо вирвати Україну з лабет анархії, беззаконня, нестабільності, бідності, зробити Україну справді незалежною і процвітаючою, а її громадян - заможними і щасливими.

У нас у партії, справді, немало людей поважного віку, якими ми пишаємося, як совістю не тільки партії, а й усього народу. Але сьогодні, як ніколи, в партію активно йде молодь, і навіть не лише та, якій за 30, а й та, якій ледве виповнилося вісімнадцять. Гармонійний сплав мудрості і молодості - це один з головних політичних “козирів” нашої партії.

- Олександре Михайловичу, з якими словами ви хотіли б звернутися до мешканців області, ваших прихильників і опонентів?

- У виборчому бюлетені, який отримає кожен виборець 30 вересня, буде понад два десятки політичних партій і блоків - з красивими назвами і гучними прізвищами. Вибирати буде з кого. Нашу ж партію від усіх інших відрізнятиме те, що за період своєї діяльності вона припустилася немало помилок. Бо це була партія, яка будувала країну, долала розруху, створила колосальний економічний потенціал, забезпечила грандіозний злет науки, освіти, культури. Під час цієї роботи не обійшлося без помилок, яких не припускається, як відомо, лише той, хто нічого не робить. Більшість із 140 політичних партій України помилок не припускаються, бо нічим конкретним, крім демагогії, не займаються. По-друге, нашу партію від інших відрізняє те, що вона - чи не єдина у світі, яка мужньо визнала і засудила власні помилки, на відміну від багатьох інших, які, помічаючи тріску в чужому оці, не бачать колоди в своєму.

І останнє. Нами, комуністами, керують не амбіції, не “ностальгія”, не бажання помсти, реваншу чи щось подібне. Нами рухає бажання захистити честь сплюндрованої країни і її обманутого народу. І точно так, як ми захистили честь власної партії, ми рано чи пізно захистимо і честь своєї держави.