За неї молиться весь світ

Щоранку Тетяну з ліжка піднімає її мама і несе бідолашну на диван у просторий світлий зал. Відкриває вікно, щоб свіже повітря заповнило кімнату. “Це щоб Танічці добре було”, - пояснює Любов Чибісова, витираючи з очей сльози. Потім готує сніданок для 32-річної доні - молочну кашу, чай, бутерброд. Годує Тетяну з ложечки - за роки вже виробився ковтальний рефлекс, бо раніше вона приймала їжу через зонд. Жінка тим часом тихо лежить, інколи відкриває очі. І так щодня...

На вихідних до неї приходить донечка Оленка, яка пам’ятає маму тільки такою, адже в момент трагедії її було лише шість місяців. По суботах навідується рідна сестра і вдвох із матір’ю купають жінку. Приходить чоловік Сергій, який виховує доньку. Він також допомагає у догляді за дружиною... Сусіди теж небайдужі - допомагають чим можуть. Тут усі живуть надією, що Тетяна, яка цілими днями знаходиться у забутті, одного чудового дня прокинеться і стане такою, якою була до аварії, - життєрадісною та щасливою…

Чому так трапилося?

Життя різко змінилося після святкування чергового Дня Незалежності України (у 1996 році). В Костополі з нагоди державного свята планувався концерт. Молоде подружжя із друзями пішло в центр міста на святкове дійство, а шестимісячна донечка Тетяни і Сергія лишилася вдома з бабусею.

- Наступила дванадцята година ночі, а їх все ще не було, - пригадує Любов Чибісова. - На душі стало неспокійно. Моє серце почуло щось недобре. Коли пролунав дзвінок у двері, я отримала вбивчу новину: “Тетяну збила машина...”

Коли я з’явилася в лікарні - жахнулася від побаченого: голова і тіло моєї 20-річної доньки, яка ще три години тому була здоровою та щасливою, стали забинтовані, очі закриті, в роті - трубка, - продовжує жінка. - На неї наїхала іномарка, від удару якої вона перетворилася на криваве місиво.

Страшно покаліченій Тетяні терміново була необхідна операція, адже крововилив у голову з кожною годиною зменшував її шанси на життя. Лікарі давали прогноз на виживання тільки... два відсотки. Попри те родина, відшукавши кошти на дорогі медикаменти, дала добро на оперативне втручання медиків...

Молитва за Таню стартувала в Україні рівно об одинадцятій годині...

У той час у Костопіль з’їхалися пастори з усіх церков України - була конференція. Про це дізналася Любов Тихонівна. Відчайдушна мати, перервавши програму дійства, вийшла на сцену і, розповівши присутнім про нещастя, попросила молитися за Тетяну. Слухачі були вражені почутим! Пастори домовилися по приїзді кожен у своє місто скликати громаду і разом молитися за спасіння життя костопільчанки. Уявіть, наступного дня об одинадцятій годині ранку в Україні розпочалася колективна молитва, в якій брали участь тисячі людей! Кажуть, що такого масштабу молитва здатна творити дива. Так і вийшло - Тетяна вижила. Дивним чином дівчина щораз вигравала у долі життя, хоча дехто натякав відключити її від системи, щоб не мучилася...

Через деякий час хтось із журналістів надрукував у луцькій газеті “Благовісник” та ще в кількох всеукраїнських та міжнародних християнських виданнях історію Тетяни та прохання молитися за покращення її стану - інформація про цей випадок розлетілася по всьому світу. Нині за Таню просять у Бога не тільки в усіх куточках України, але й в Австралії і в Америці... Стан жінки, за словами матері, з кожним роком покращується.

- Сьогодні дехто заявляє, що вона не встане. А ми впевнені: вона прокинеться, - каже пані Любов, вкриваючи ковдрою Тетяну та витираючи з очей сльози. - Як тільки це станеться, я вам зателефоную. Я всім сповіщу про це диво. А донечка подякує всім-всім, хто не втрачав надії та молився за неї усі ці роки…