Вибір перед вибором

Спробуємо відповісти на це непросте питання. Тільки для початку задамо декілька нових.

Наприклад, про, як це не дивно звучить, кардинальні розбіжності між Партією регіонів і Блоком Юлії Тимошенко. Ви можете однозначно і чітко відповісти на запитання, яку ідеологію сповідують дві ці сили, і в чому між ними кардинальна різниця? Може, Юлія Володимирівна “ліва”, а Віктор Федорович - політик класично “правої орієнтації”? Нічого подібного, навіть якщо цих двох політиків поміняти місцями.

Обидві сили готові говорити мовою гасел, на які відгукується електорат.

Можливо, вони сильні якимось позитивним зарядом, що зберігається незалежно від того, хто буде керманичем партії? Та нічого подібного. Очолить, скажімо, завтра Віктор Федорович Партію зелених, і всі його прихильники покидають біло-сині прапори, і залюбки піднімуть над головою прапори із соняшником. Те ж саме відбудеться, коли Юлія Тимошенко виявиться лідером будь-якої іншої партії, крім “Батьківщини”.

Тобто - обидві структури суто вождистського кшталту, що прагнуть здобути необмежену владу.

Оскільки жодна з названих сторін не зможе одержати більшість голосів виборців, кожній з них доведеться створювати коаліцію і з кимось ділитися владою.

Що вийшло з коаліції Партії регіонів, комуністів і соціалістів, відомо усім. Володарі “золотих акцій” цілком розчинилися в “старшому браті”. Впливати на політику вони ніяким чином не могли. Передовсім, і не намагалися. “Захисникам інтересів трудящих”, як виявилося, потрібна була лише чиясь широка спина для прикриття.

Після такої поведінки уявити собі ситуацію, в якій у комуністів у коаліції може прорізатися голос, уже неможливо. Про соціалістів, як про політичних покійників, узагалі згадувати не будемо.

Зовсім інша ситуація з коаліцією за участю Блоку Юлії Тимошенко. Адже це тільки їй самій здається, що дострокові Вибори Верховної Ради були придумані лише для того, щоб Юлія Володимирівна просто замінила в кріслі Віктора Федоровича. І затримка лише в тому, що самій цього зробити їй не вдасться. А от її потенційні союзники - “Наша Україна - Народна Самооборона” - зовсім інша справа.

Тим більше, мегаблок із самого початку зламав звичні розклади, коли у виборця, крім вождя, з’явилася ще і програма. Адже Юлії Володимирівні набагато простіше було б мати справу з кількома розрізненими партіями, котрі набагато легше підпорядкувати власним задумам, ніж з єдиною силою, що протиставляє не свого керманича, а конкретний ідеологічний план дій.

І справа навіть не в тому, що Юлії Володимирівні доведеться з кимось ділитися. Справа в тому, що їй треба буде погоджувати свої дії. Для країни від цього - тільки виграш, тому що Тимошенко дійсно ефективна тоді, коли над нею існує контроль.

Отже, міцність і тривалість майбутньої і вже цілком прогнозованої демократичної коаліції прямо залежить від кількості голосів, набраних “Нашою Україною - Народною Самообороною”. Пам’ятаєте, колись для перемоги над Кучмою закликали голосувати за всіх, крім “Єдиної України” (не забули ще, до речі, про таку?).

Тепер вибір для подолання кучмізму в політиці ще більше звузився. Або - БЮТ, або - “Наша Україна - Народна Самооборона”. Бажано, для міцності коаліції, підсилити позиції “НУ-НС”. Щоб у ній, після кроку побудувати по-справжньому ідеологічну партію, знову не узяли верх “кадри”, що намагаються на паях із регіоналами поділити країну на “свої” зони впливу.