Ми не маємо права помилитися знову!

У 1991-му саме тут, на західних рубежах нашої Батьківщини, сходило сонце свободи та демократії. Волею народу на виборах 1990 року було усунуто від влади компартію, розпочався демонтаж тоталітарного режиму й відкрито шлях до утворення омріяної у віках незалежної України, проголошеної 24 серпня 1991 року.

У 2004 році саме посланці галицько-волинських земель стали головною рушійною силою революційного Майдану, вони своєю самопожертвою та особистим прикладом підняли весь український народ проти кримінального й олігархічного поневолення.

Однак події, які розгорталися після президентських виборів, поставили під загрозу завоювання народу. Безволля державного проводу та розбрат у патріотичному середовищі призвели до відставки першого післяреволюційного уряду Юлії Тимошенко й створили умови для контрреволюційного реваншу. На парламентських виборах 2006 року найбільше голосів здобула Партія регіонів на чолі з В.Януковичем, проти якого піднявся всенародний Майдан, а відтак у стінах парламенту внаслідок зради соціалістів відбувся державний переворот. Владу знову захопила кримінально-олігархічна зграя.

Над Україною нависла темна хмара руїни й смертельна небезпека втрати державної незалежності. Зломлені та куплені політики понуро побрели в олігархічне рабство, а народну душу терзали муки розчарувань, зневіри й безнадії.

Проте, як це не раз бувало в нашій трагічній історії, в Україні знайшлася сила, яка не захотіла миритися із цим мракобіссям. Більше того, вона оголосила про свою рішучість відвернути катастрофу.

У той час, коли Януковича було подано на прем’єра, у той час, коли було утворено так звану антикризову, а насправді антинародну коаліцію, з перших днів проти неї війною пішла Юлія Тимошенко!

Коли ще рік тому вона казала про неминучість дострокових виборів і визволення України від криміналітету, їй не вірили навіть “помаранчеві” соратники.

Дострокові вибори, які з відчайдушної ідеї перетворилися на дійсність, знову вручають долю України в руки її народу. Уже втретє нам судилося здійснити вибір, від якого залежить майбутнє України на найближчі десятиліття.

Однак не кожен з нас за роки незалежності засвоїв головний урок демократії: держави та люди живуть так, як голосують у день виборів. Тому цього разу ми повинні, узявши, як писав великий Кобзар, голови в руки, задуматись над тим, що діється в Україні.

Спробуймо з холодним серцем поміркувати. Дострокові вибори є не самоціллю, а шансом зусиллями народу визволити Україну з-під кримінальної окупації та привести до влади демократичні сили, які, у свою чергу, приведуть Україну в лоно європейської цивілізації. Україні знову дано шанс утворити таку владу, що здійснить історичний прорив - виведе наш народ у золотий мільярд людства, у який входять країни Європейського Союзу та Північної Америки.

Цих амбітних цілей, на нашу думку, Україна зможе досягти, якщо до влади в уряді повернеться Юлія Тимошенко і візьметься за справу спільно із Президентом Ющенком.

Для того щоб Тимошенко мала всі підстави стати поруч із главою держави, стати прем’єр-міністром, їй потрібна потужна народна підтримка. Щоб її продемонструвати, нам слід голосувати за Блок Юлії Тимошенко.

Чим ми ризикуємо, голосуючи за Блок Юлії Тимошенко? Чи піде вона на союз із Партією регіонів? Чи підпише вона універсал із реваншистами? Ми нічим не ризикуємо, бо знаємо, що жодного блокування БЮТу з Партією регіонів не буде й бути не може. Її слова завжди підтверджували справи: жодних універсалів вона не підписувала й на жодне угодовство з Януковичем не йшла. Для Юлії Тимошенко варіантів немає: у майбутній владі після виборів вона буде з Ющенком, і тільки з ним.

Отже, голосуючи за неї, ми таким чином голосуємо за їхній союз. Юлії потрібні наша підтримка, бо завдяки їй вона зможе надійно підтримати Ющенка.

А що стосується заклинань про єдність України, заради якої, мовляв, треба йти на дружбу з реваншистами та укладати з ними універсали, то це черговий міф. Справжню єдність усіх українських земель демонструє якраз Юлія Тимошенко, адже на минулих виборах її блок зайняв перше місце в найбільшій кількості областей по всій Україні. Немає сумніву, що ця уродженка Наддніпрянщини, яку загартувала й виховала Наддністрянщина, є найпопулярнішим політиком в Україні. За нею неодмінно й цього разу підуть наші брати та сестри із Слобожанщини, Полісся, Таврії, Донбасу й Криму.

І ще на одну обставину хочемо звернути увагу. У нашому краї є партії, патріотичність яких не викликає сумніву, але на сьогоднішньому етапі свого розвитку вони ще не можуть потрапити в парламент. Тому, відповідно до чинного закону про вибори, наші голоси, віддані за ці партії, перетворяться на мандати для тих, хто може набрати на виборах багато відсотків в інших регіонах держави. Тому вийде так, що, приміром, за рахунок виборців будь-якої іншої партії депутатом стане олігарх із Партії регіонів. Розсіювання голосів може також призвести до результатів, прямо протилежних тим, на які ми сподіваємося.

Аналітики прогнозують: більшість на виборах набере БЮТ разом із партнерами. Але для цього потрібно, щоб явка на заході та в центрі, де здебільшого голосують за демократичні сили, була вищою, аніж на сході та півдні, де підтримку має, на жаль, Партія регіонів.

Якщо не підете на вибори, то за Вас проголосує інший. Чим менше людей візьме участь у виборах, тим більше буде можливостей для фальсифікацій. Найбільшими їх, звісно, очікуємо на Донбасі. Зменшити вплив фальсифікацій на загальний результат можна також високою явкою на заході та в центрі України.

Результат виборів залежить від Вашої явки!

Не прийти на вибори - значить зрадити Україну!

Не прийти на вибори - значить зрадити нашу незалежність!

Не прийти на вибори - значить зрадити нашу свободу!

Не прийти на вибори - значить залишити при владі в уряді п’яту колону!

Шановні земляки!

Так нам бачиться перспектива України, яка опинилася на черговому роздоріжжі. Ми не належимо до жодної з партій, які претендують потрапити в парламент. Ми, як і Ви, є володарями єдиного, але найвищого титулу - громадянин України. Це високе звання наповнює кожного з нас почуттям відповідальності за свою державу, що спонукає нас обрати на виборах дорогу найменшого ризику для держави, своїх родин, для нинішнього й грядущих поколінь.

У нашій українській політиці ніхто не без гріха. І даремною є наша надія знайти месію на цій грішній землі. Тим паче, на виборах політики будуть поливати одне одного брудом із несамовитим завзяттям. На жаль, нам не звикати до цього. Ми розуміємо, що це чергові спроби одурманити нас, затьмарити нам розум.

Однак, роблячи висновки з гірких уроків попередніх помилок, ми не маємо права помилитися знову.

Кожному з Вас, шановні земляки, робити свій вибір. На власний вибір Ви маєте своє суверенне право. Але ми вважали за необхідне поділитися з Вами своїм баченням і розумінням тривожного становища в Україні. Ви погодитеся, що наші докази не позбавлені логіки й переконливості, наші наміри - щирості та відвертості, а наша громадянська позиція - відповідальності за долю України та кожного з нас.

Із глибокою повагою до Вас -

1. Петро Черняга - доктор технічних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування, академік Академії будівництва України.

2. Володимир Чабан - академік Міжнародної академії економіки та бізнесу, професор Національного університету водного господарства та природокористування.

3. Петро Сиротинський - член-кореспондент Міжнародної академії економіки та бізнесу, доктор технічних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування.

4. Валентин Ткачук - доктор технічних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування.

5. Михайло Вервега - завідувач хірургічного відділення Рівненської центральної районної лікарні, лікар вищої кваліфікаційної категорії, член Товариства хірургів України.

6. Олександр Нестеренко - хірург Рівненської обласної лікарні, заслужений лікар України.

7. Станіслав Савінський - кандидат біологічних наук, магістр ділової адміністрації в галузі зовнішніх економічних зв’язків, заслужений працівник промисловості, віце-президент Асоціації “Скло України”.

8. Петро Остапюк - заслужений вчитель України, відмінник народної освіти України, нагороджений медаллю Макаренка.

9. Тамара Кукса - заслужений вчитель України.

10. Богдан Булик - заслужений працівник промисловості України.

11. Іван Пащук - голова Рівненського обласного краєзнавчого товариства Всеукраїнської спілки краєзнавців.

12. Сашко Невже - композитор-співак, соліст Рівненської філармонії.

13. Ярослав Кульчинський - заслужений артист України.

14. Олексій Заворотній - заслужений артист України.

15. Володимир Сніжний - народний артист України.

16. Віктор Мазаний - лауреат літературної премії імені Світочів, заслужений журналіст України.

17. Віталій Ткачук - професор Рівненського державного гуманітарного університету.

18. Анатолій Рогаля - доктор фізико-математичних наук, професор Рівненського державного гуманітарного університету.

19. Микола Ткаченко - заслужений працівник лісового господарства України.