Борис Пенчук: “Я був проти арешту Бориса Колесникова. Наша дріб’язкова цивільна суперечка обернулася політичною репресією”

- Сьогодні я не намагаюся гнути чиюсь лінію і впливати на політичні процеси в країні. Мені все рівно, якого кольору буде майбутня коаліція. Я вже переконався, що всі нинішні партії нічим не відрізняються одна від одної. Мета моєї заяви - уберегти державу від тих помилок, які були допущені 2005 року. Важливо не допустити, щоб на чолі силового відомства став Юрій Луценко. Якщо ця людина стане міністром, він розгорне репресії по всій країні і будуть ще десятки справ, подібних моїй.

- Ви заявляєте, що справа Бориса Колесникова була сфабрикована?

- Хочу розповісти, що насправді відбулося у 2005 році. Підосновою цим подіям стали наші невеликі тертя з Борисом Колесниковим. Так, я від цього не відмовляюся. У Колесникова і зараз є претензії до мене, у мене - до нього, але ми вважаємо, що всі ці питання можна вирішити за столом переговорів - і тоді, і зараз, і завтра. Проте по волі Луценка дріб’язкове цивільне питання обернулося політичною репресією на державному рівні, коли Колесников був несподівано для всіх (і для мене зокрема) арештований.

- Хто ж був двигуном цих репресій?

- В 2004 році влада змінилася, і їй потрібно було виконувати обіцянки, дані народу, - “бандити повинні сидіти у тюрмах”. У березні 2005 року до мене звернулися двоє, які показали посвідчення МВС України. Я був здивований такою увагою. Вони пояснили, що в країні діє державна програма по боротьбі з бандитизмом, корупцією, і що нею керує особисто міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Велика група людей вже працює в регіоні, оскільки Донбас відомий кримінальним перерозподілом власності.

Я не особливо рвався надавати будь-які свідчення. Але під час однієї із зустрічей мені пояснили, що запущена державна машина, і цю машину потрібно чимось годувати. Ми, мовляв, пропонуємо тобі співпрацю добровільно, але якщо ти не погодишся, то є різні методи впливу - ти працював у комерційній сфері, де завжди можна знайти бліх…

- Піддалися тиску?

- Мене привезли на явочну квартиру, де сиділи люди, які після 15-хвилинної розмови зі мною вже мали написану і віддруковану заяву в Міністерство внутрішніх справ, яку я фактично навіть не читав. Мені сказали: “Підписуй, тут все правильно”. Розумієте, коли знаходишся в стані постійного стресу і шоку від блиску київських погонів...

Тижнів два тому я нарешті прочитав цей документ, який був підписаний мною в 2005 році. Там суцільна нісенітниця - нібито у мене були відірвані ноги, зроблена операція на серці. Тобто вся та нісенітниця, яку ніс Юрій Луценко з трибуни Верховної Ради, запевняючи, що справа Бориса Колесникова - не політична, а кримінальна.

- Але ви ж не були “мовчазним свідком”. Проводили прес-конференції, писали книжки про донецьку мафію. Це ж було ваше рішення?

- Що стосується книжки, то якщо там ідеться про те, чого не відбувалося, - тоді ми фантасти. Все це було. Ми показали своє бачення того, що трапилося в ті роки в донецькому регіоні. Я не відмовляюся. Але це не має стосунку до справи “Пенчук проти Бориса Колесникова”. Не треба було з моїх свідчень роздувати політичні репресії.

Післямова

Серед журналістів, які задавали запитання Борису Пенчуку, була й колишній прес-секретар Бориса Колесникова, а нині - народний депутат від Партії Регіонів Олена Бондаренко. Вона розчаровано заявила: “Я зі здивуванням слухала Бориса Пенчука і розуміла: цій людині не можна вірити. Адже він так і не розповів всієї правди: про те, що Колесников не купив у нього жодної акції і тим паче нічого не вимагав, і про це свідчать матеріали справи… Для мене особисто він - нечесна людина, яка не заслуговує довіри і намагається втекти від відповідальності за свою брехню щодо Бориса Колесникова. Ніяка він не жертва. Просто зараз він залишився наодинці з відповідальністю. Відповідати одному за скоєне не хочеться. Ось і назвав головного організатора. Думаю, що Луценко - не єдине гучне прізвище, яке спливе при розслідуванні фабрикації справи проти Колесникова”.