Акробат на ринві

От одного сонячного весняного дня ніщо не вказувало Аркадію на небезпеку і він вирішив завітати до своєї подруги Тетяни, яка мешкала на “жіночому” поверсі. Прийшов у гості з букетом у руках і пляшкою за пазухою. Сіли, випили вина, поговорили, поцілувалися… І тут, на самому цікавому місці - стук у двері.

- Хто там? - спитала Таня.

- Комендант.

Як виявилося, це приперлися комендантша гуртожитку з помічником-дружинником. Можливо, просто звичайний вечірній обхід, а, може, хтось помітив квітучого Аркадія. Одним словом, перевіряли - чи не залишився хто сторонній.

А будинок “общаги” старий, і прямо під вікном їхньої кімнати проходив карниз по всьому периметру п’ятого поверху. А недалеко, поруч із вікном, була дощова ринва. От “Ромео”, не довго думаючи, вирішив п’ять хвилинок перестояти на цьому карнизі, тримаючись за трубу. Добре, що хоч ще не встиг до кінця роздягтися.

Комендантша з дружинником вперлись у кімнату, заглянули в шафу, під стіл:

- Сторонніх немає?

- Ні…

І тут комендант бачить у банці на столі квіти. Багаторічний досвід розбудив у ній детектива. Вона каже дружиннику:

- А ну, подивись-но за вікном.

Той відчинив вікно, виглянув за раму - натурально, стоїть хлопчина, вхопившись руками й ногами за все, що хоч трохи тримається на стіні. Уже мерзнути почав (весна ж надворі), і показує йому благаючі знаки, - мовляв, ти нікого не бачив. Дружинник був теж молодим хлопцем із паралельного потоку, а тому з почуття солідарності вирішив не робити Аркадію “подлянку”, закрив спокійним рухом вікно, повернувся до коменданта, й каже:

- Та немає там нікого.

Почувши ці слова, дівчина втратила свідомість. Ті стали приводити її до тями, шум, крики...

Але хлопчині все ж таки довелося влізти в кімнату і вийти з гуртожитку сходами.