“З телефону почувся хрип, і зв’язок обірвався...”

Днями президента Рівненської обласної організації кйокушін-кан шогакукай карате-до Віктора ГАНЖУ проводжали в останню путь на кладовище “Нове”. Попрощатися із загиблим прийшло більше ста людей. У труну чоловікові поклали кімоно і спортивні нагороди. Рідні лишили собі лише чорний пояс на згадку про Віктора.

За словами сестри покійного Тетяни Ганжі, сьогодні ще й досі лунає дзвінок телефону Віктора - люди не можуть повірити, що чоловіка вже немає.

Родичі розповідають, що Віктор того трагічного для нього вечора зателефонував своїй знайомій і повідомив, що буде через 15 хвилин. “Він завжди був пунктуальним, - продовжує Тетяна. - Здивувало, що він не з’явився вчасно на місці. Натомість незабаром з його номера пролунав дивний дзвінок - чулося хрипіння, після чого абонент виявився недоступним.

Згодом з телефону Віктора на контакт із нами вийшли правоохоронці і сповістили про його смерть. Віктора було тяжко впізнати - понівечене тіло, щелепа була розламаною навпіл”.

Водій намагався приховати сліди

Зі зведення служби ВДАІ в Рівненській області:

“У ніч на 9 листопада поблизу кафе “Бабуся” (на виїзді з Рівного) загинув під колесами авто “Ауді-80” 41-річний Віктор Г., який проживав у Квасилові. Чоловік ішов у зустрічному напрямку руху автомобіля. Водій залишив місце ДТП”.

У ході слідства з’ясувалося, що за кермом автомобіля, який збив каратиста, знаходився 24-річний чоловік, що їхав із друзями у напрямку Рівного. Збивши людину, водій іномарки помчав у найближчу майстерню і благав слюсаря за винагороду швиденько полагодити авто, лишивши Віктора помирати на дорозі. Таксист, який випадково став свідком ДТП, викликав “швидку”. Тим часом Віктор помирав на дорозі. Водій, який скоїв ДТП, у той момент думав лише про те, як приховати сліди. Працівники ДАІ в той же день затримали винуватця трагедії. Вони обстежили всі найближчі майстерні з ремонту авто, де і знайшли горезвісне побите “Ауді” зі слідами крові. Нині водій знаходиться під підпискою про невиїзд. Проти нього порушили кримінальну справу.

“Таня, Витьки… больше нет”

“У той день мені було неспокійно, - продовжує Тетяна Ганжа. - Охоплювала незрозуміла тривога. Я саме їхала потягом із Києва до Рівного. Мені зателефонував чоловік молодшої сестри і сказав приглушено: “Таня, Витьки... больше нет”. У мене земля попливла під ногами...

Вітя був незвичайною людиною. Він годинами міг не виходити з кімнати, тренуючись. Він перший започаткував і розвинув школу кйокушін-кан карате-до в області. Заради кількох спортсменів за власні кошти орендував зал. Жив задля ідеї. Сьогодні його школа - одна з найсильніших в області.

- З дитинства Віктор захищав слабших, - продовжує жінка. - Задля справедливості часто вступав у нерівний поєдинок і отримував чимало синців. Пригадую, що в школі ніхто навіть за бантики мене не смикав, бо всі знали, що Віктор захищатиме мене навіть перед старшокласниками, - витираючи сльози, пригадує Тетяна. - Та мало хто здогадувався, що, попри свою сміливість, він був дуже ранимим. Нелегким було його життя. Але, попри удари долі, він завжди сподівався і вірив у світле майбутнє...”

Володимир ВОРОНЕЖСЬКИЙ, керівник Рівненської обласної федерації УШУ/ГУНФУ:

- Професіонал, справжній воїн, самурай... Благородна людина з душею дон Кіхота - віддавав останнє і ніколи не вимагав нічого натомість. Таким я завжди знав Віктора. Пригадую, я колись потрапив у лікарню, і він віддав мені на ліки останнє. Інколи його добротою хитро користувалися, але він не брав це близько до серця. Чорний пояс заробив наполегливою працею, пройшовши тернистий шлях. Це сьогодні чорний пояс та інші звання можна купити, а тоді таку нагороду отримували одиниці. Він був відданий своїй справі. Воїн життя. Шкода, що смерть забирає шляхетних людей у розквіті сил”.

Віктор ГАНЖА: “Каратисти, дотримуючись принципу “Інь-Ян”, стають за своїм характером різкими та м’якими водночас. Сама назва “кйокушін-кан шогакукай карате-до” означає - “прагнення об’єднати людей різних національностей та віросповідань в єдине ціле й наблизитися до істини…”

“Рівне-Ракурс”, 15 липня 2004 р.