Без «Либіді» ні туди, ні сюди

- Як Ви зважилися на роль першопрохідника в приватизації?

- Розпочалося все з пропозиції перейти нашому підприємству на оренду. Щоправда, зваживши всі «за» і «проти», дійшов висновку: за наявних обставин пристати на таку ідею виглядало однаково, що добровільно повісити собі на шию хомут. Отож, виступив з ініціативою дозволили колективу викупити основні фонди підприємства. Тодішній начальник облпобутуправління, мабуть, сприйняв таке прохання як дотепний жарт, тому й дозволив звернутися з клопотанням безпосередньо до галузевого міністра. Урядовець, з яким, до речі, зустрівся вперше, хвилин сорок уважно слухав мої переконання та аргументи. І, зацікавившись поданою пропозицією, дав дозвіл провести приватизацію у вигляді експерименту. Таким чином, ми опинилися в першій п'ятірці серед побутовиків колишнього Союзу, а в Україні на той час єдиними, де право на власність перейшло в руки колективу.

- Наскільки виправдав себе проведений на вашому підприємстві експеримент?

- Сам принцип приватизації, як на мене, був закладений правильно. Адже підприємства переходили не в руки олігархів, як це повсюдно спостерігаємо, а у власність трудового колективу. В людей з'явилася матеріальна зацікавленість, вони просто «горіли» на роботі. В нас неймовірно стрімко зросла продуктивність праці, суттєво збільшилися доходи підприємства. До нас приїжджали переймати досвід колеги з усіх кінців Союзу. Однак приватизаційна «лихоманка» тривала недовго. Ми викупили підприємство за рішенням міськвиконкому від 14 листопада 1990 року, а вже 29 грудня Верховна Рада наклала мораторій, після якого приватизація побутових підприємств була призупинена.

- Отож, можна сказати, що фірмі «Либідь» просто пощастило?

- Правильніше було б говорити як про принцип палиці з двома кінцями. З одного боку, завдяки приватизації наше підприємство залишилося, практично, єдиним у державі, котре зберегло цілісність структури та спектр побутових послуг. А з іншого, через, вважаю, несправедливу економічну політику, потрапило в справжню кабалу. Судіть самі. Прирівнявши нас до промислових підприємств, а отже, встановивши й відповідні тарифи на енергоресурси та воду, змусили підвищити ціни на послуги. Подорожчання, звісно, позначається на зниженні попиту, що призводить до нерентабельності. Закономірно, що ніхто на збиток собі працювати не буде, тому й доводиться відмовлятися від того чи іншого виду діяльності, як наприклад, лазень. Адже, виходячи зі встановлених для нас тарифів - 5 гривень 40 копійок за кубометр води, з врахуванням затрат на підігрів води, інші видатки та податки, ця послуга коштує від 8 до 10 гривень. А це, безумовно, не кожному по кишені.

- А що, на Вашу думку, слід було б зробити, аби виправити ситуацію?

- Наша фірма надає соціальні послуги, отож, справедливо було б встановити для нас ціни на енергоносії та комунальні послуги аналогічні тим, які затверджені для населення. Втім, підвищуючи тарифи для підприємств побутового обслуговування, держава, образно кажучи, рубає гілку, на якій сама й сидить. Приклади? Та їх безліч, і більш, аніж переконливих. Візьмімо, для прикладу, прання. До нашої фірми населення почало менше звертатися, повірте, не лише тому, що люди покупляли собі пральні машини. А, великою мірою, через появу так званої чорної конкуренції. Адже ні для кого не секрет, що у великих будинках, обслуговуючи сусідів, промишляють підприємливі жінки. Сплачуючи за воду копійки, оскільки в квартирі, як правило, немає лічильників обліку, звільнені від будь-яких податків,звісно, беруть дешевше, ніж це коштує на нашому підприємстві. А хто від цього втрачає? Вочевидь, не тільки фірма «Либідь». Подібна ситуація склалася й в інших сферах діяльності.

- Якщо так і надалі продовжуватиметься, то, вочевидь, «чорні» конкуренти взалалі витіснять з ринку підприємства побутового обслуговування.

- До цього, звичайно, не дійде, бо в будь-якому разі без роботи не залишимося. Замовлень достатньо, аби тільки встигали їх виконувати. Це стосується і прання, адже обслуговуємо, практично, всі лікарні, гуртожитки, дитячі табори відпочинку і т.д. Повний аншлаг також, якщо можна так сказати, в хімчистці. До того ж, уже так повелося, що до нас, зазвичай, звертаються з тими проблемами, котрі не по плечу жодному приватному підприємцю. Особливо це стосується хімічної чистки дорогих речей. Разом з тим, окрім традиційних послуг, впровадили нові, наприклад, фарбування шкіряних меблів, салонів автомобілів, розробили власну технологію чищення вертикальних жалюзей. Впродовж щонайменше останніх п'яти років підтримуємо стабільне економічне існування. Якщо не підсунуть ніякої свині у вигляді якихось нововведень, то жодні катаклізми нам не загрожують.

Користуючись нагодою, сердечно вітаю всіх працівників фірми «Либідь» з 15 річницею заснування. Бажаю кожному з них міцного здоров'я, родинного затишку, сімейного добробуту, впевненості в завтрашньому дні.

Розмову вів Василь ГЕРУС