Там і пенсії розносять...

Продаю на базарі сільськогосподарську продукцію. Таких нас, міні-торгашів, цілий довгий ряд. Чого тільки не наслухаєшся тут! Поряд зі мною худесенька жіночка в чорній хустині продає сушені лікарські трави і гірко плаче - нещодавно похоронила 20-річного сина, який поїхав “за бугор” заробляти гроші на квартиру, а вже через місяць його привезли в домовині. Жіночку заспокоює старенька бабуся:

- Не плач, Галю, кого Бог любить, того й забирає. На тому світі люди також непогано живуть - ангелочки літають, пташечки райські співають, квіточки прегарні цвітуть...

Кажучи всі ці “одкровення”, бабуся раз по раз зиркає на мене. Але мене зовсім не цікавить потойбіччя, і я не приєднуюсь до розмови.

- Мій чоловік Яків, який помер (царство йому небесне) десять років тому, на тому світі шоферує. Дуже часто приходить у снах і каже: “Не бійся, Ганно, вмирати, бо тут добре. Я як у земному житті шофером працював, так і тут шоферую”, - доноситься до мене розважливий голос старенької.

Від бабусиних потойбічних “сенсацій “ я іронічно усміхнулась. І вона, побачивши це, миттєво звертається до мене:

- Правда ж, жіночко, там добре...

- Дуже, - дещо емоційно відповідаю я.

- Там навіть магазини є, - продовжує фантазувати старенька.

- А що там продають? - уже запитую в бабці я.

- Все.

- А я синові грошей в домовину не поклала, - витираючи сльози, сумно каже Галина.

- Не потрібно. Там зарплати виплачують і пенсії розносять...

- Правда ж так, жіночко? - знову звертається бабця до мене.

- Авжеж. То ж не задарма Ваш чоловік там шоферує, - насмішкувато випалюю я.

Жіночка в чорній хустині зачаровано дивиться то на бабу Ганну, то на мене, і схвильовано каже:

- Дай вам, Боже, здоров’я, - хоч трішки розвеселили мене...Я знала, вірила, що мій син не помер, що він живе в іншому світі, а ви це підтвердили, - пристрасно говорила нещасна жінка.

Цієї миті мені стало дуже-дуже сумно. Згадала своє. А ще подумала: ми, українці, на крутих поворотах долі є настільки довірливими і наївними людьми, що далі вже нікуди. До неможливого незбагненна нація.