“Боїшся - не роби, а робиш - не бійся”

- Пане Олександре, з якими планами Ви йшли на вибори сільського голови?

- Головною метою був розвиток соціальної сфери та поліпшення благоустрою. Це надзвичайно складне завдання. Адже Бронниківська сільрада - дотаційна, на її території немає підприємств: ПСП “Промінь”, яким керує Терентій Шпорталюк, - оце все, що лишилося. З приватних підприємств є лише магазини. Нам допомагає, чим може, ВАТ “Рівнеазот”.

- Як відомо, будь-який уряд проблеми не вирішує, він їх фінансує…

- На жаль, бюджетні кошти на потреби конкретної сільської громади надходять у мізерному розмірі. Тож постійно доводиться шукати спонсорів, просити допомоги в людей, щоб вирішити нагальні проблеми села: ремонт доріг, забезпечення безперебійного електропостачання, благоустрій. І все це потребує фінансування.

- А які питання вдалося успішно вирішити громадою та при допомозі спонсорів?

- Було зроблено огорожу на кладовищі у Бронниках - частину коштів надали спонсори, а частину було зібрано від людей - майже 11,5 тисяч гривень. А загалом це нам обійшлося близько 30 тисяч гривень. У селі є поховання німецьких вояків часів Другої світової війни. Там поряд дорога проходить, то ми зробили всього 80 метрів цієї дороги, а потрібно - 300. На наступний рік плануємо також організувати людей, залучити спонсорів, щоб покласти 220 метрів асфальту - від центральної вулиці Богдана Хмельницького у бік кладовища.

- Наскільки районна рада вникає у проблеми розвитку населених пунктів, що входять у Бронниківську сільраду, і чи в змозі вона реально допомогти, наприклад, у завершенні їх газифікації?

- Щодо цього я налаштований оптимістично. Село Рогачів у нас газифіковано стовідсотково, у Бронниках лишилося п’ять хат. 750 метрів труб ми проклали - кошти в сумі 25 тисяч гривень були виділені з бюджету районної ради, чому посприяли голова районної ради Микола Свінтозельський та його заступник, депутат Микола Мельник, а також депутат районної ради Ігор Ярмошук.

- У місцевому самоврядуванні багато проблем, а яка з них найдошкульніша?

- Усі ми прагнемо того, щоб формування бюджету починалося “знизу вгору” - тобто, щоб сільські ради подавали інформацію про необхідні витрати, а не так, як тепер: даються кошти на область, а область віддає на район, а район нам - те, що лишилося. У такій ситуації вихід один: роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є.

- І, нарешті, останнє запитання, пане Олександре: Ваше кредо?

- “Боїшся - не роби, а робиш - не бійся”.