І ця жінка керує школою!

Раніше в школі був інший директор - Тетяна Михеєва, дуже хороша, порядна людина, з якою в нас ніколи не було суперечок. Мені ніколи не дорікали, вчителі були в напрочуд хороших стосунках, суперечок у колективі не було. Тетяна Станіславівна була дуже хорошим директором, але через сімейні обставини розрахувалась. І доклала до цього руку Анастасія Левечко, яка дуже хотіла обіймати крісло директора і цілий рік писала на неї скарги. Як людина може говорити комусь у вічі одне, а поза очі наговорювати на неї!

З першого вересня 2007 року директором школи стала наша сусідка Анастасія Левечко, і стосунки в школі стали вкрай конфліктними.

Одного разу я чергувала в школі до п’ятої вечора. У цей день директор пішла додому близько третьої, вона взагалі йде додому, коли їй заманеться, а то й зовсім не приходить на роботу. Між іншим, коли ми повідомили у Володимирецький відділ освіти про те, що у робочий час директор ходить по базару чи порпається в городі, нам відповіли, що у неї інформаційний день. Отож, через два дні після мого чергування, і цей день я ніколи не забуду, директор почала мене принижувати в присутності усього колективу, дорікала, що я пішла зі школи раніше дозволеного, що я, пробачте, начальника міліції в задницю цілувала… Говорила таке, що страшно було слухати. Та що може сказати людина, яка виросла в лісі, десять років годувала свиней, два роки пропрацювала, а на третій стала директором школи. Коли я вирішила зателефонувати до відділу освіти, директор вихопила з рук слухавку, і звинуватила мене в тому, що я нікому не даю спокійно працювати.

Зі сльозами на очах я попрямувала до сільського голови Віктора Іваненка. Просила його вжити якісь заходи, щоб виправити ситуацію в школі. Він пообіцяв поговорити з директором, проте коли приїхала перевірка із Володимирця з відділу освіти, усе заперечив і сказав, що кращого директора годі й шукати. Наступного дня моя мама запитала у нього, навіщо ж він збрехав. Його відповідь була проста: потрібні факти. Але ж люди не плачуть просто так…

Якось приходжу я до школи в чистому одязі, а директриса відправляє мене фарбувати стенди. Чого я, лаборант, маю виконувати роботу працівника по ремонту, який за це отримує гроші?!. Коли я до ночі фарбувала в кабінетах стенди, директор розповідала колегам, що я цілий день читаю каталоги косметичної продукції.

Одного разу, коли я вийшла з лікарняного, в школі видавали зарплату. Дізналася я про це останньою, хоча живемо з директором по сусідству. Гроші я таки отримала, проте з кишені заступника директора - 350 гривень. Коли я сказала, що хочу подивитися відомість, де я повинна розписатися, та зауважила, що документ зданий і за мене вже поставили підпис. Наступного дня я поїхала до відділу освіти і в касі попросила показати відомість. Виявилося, що замість 350 я мала отримати 429 гривень. Коли ж я вирішила з’ясувати ситуацію, отримала лише прокльони і звинувачення на свою адресу. Далі - гірше. Дізнавшись про те, що я зібралася подавати скаргу до суду, Анастасія Іванівна зателефонувала на мобільний до мого брата, і пригрозила, що якщо я подам заяву, його бізнес полетить шкереберть.

А одного разу директор вирішила познущатися з моєї мами. І коли та виганяла корову на поле, почала називати її бридкими словами, а за декілька годин, зустрівши біля магазину, вона, директор, задерла спідницю, виставила задницю і сказала, куди її слід поцілувати. Це все бачили діти, які йшли в школу, і люди, які їхали кудись кіньми.

Так чого може навчити наших дітей такий педагог - директор, що можуть в майбутньому ці діти показати своїм батькам, кому ми їх віддаємо на навчання?

Під час перевірок з Рівного чи Володимирця вона продовжувала все заперечувати, і згадувати давні конфлікти.

Та головне, з вини директора двоє дітей моєї сестри не ходять до школи, оскільки вона звинуватила їх у смерті їхнього батька. Говорила, що їхня мати п’яна валяється по барах… І діти сказали, що доки Анастасія Іванівна працюватиме в школі, вони туди не підуть. Вони бояться нових образ і дорікань. А директор стверджує, що до школи їх не пускає мама.

То це такий директор! Моя мама краще до скотини ставиться, ніж вона до дітей і людей. І повірте, батьки не хочуть, аби така людина виховувала їх нащадків.