№332 від 21.02.2008p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#“Такого мера вже не буде…”

15 лютого тисячі рівнян та гостей міста провели в останню путь Віктора Чайку

Ніщо не може засвідчити про повагу та любов краще, ніж власні похорони. Майже все місто прийшло провести в останню путь міського голову Рівного Віктора Чайку. Ніхто нікого не змушував силоміць йти та стояти на морозі. Всіх покликала велич душі покійного, якої вистачало на всіх нас. Ні жінки, ні чоловіки, ні дорослі, ні діти не соромились сліз, не зважали на негоду, а повільно, стиснувши в руках гвоздики, троянди, підходили до труни, аби низько вклонитися й подякувати Віктору Чайці за все, що він зробив для нашого міста.

15 лютого 2008 року став чорним для усіх без винятку рівнян. Задовго до 10 години до обласного муздрамтеатру вилаштувалася довжелезна черга. На морозному вітрі на фасаді театру майоріли державні стяги з чорними стрічками. Місто враз стало сірим, похмурим, непривітним, наче не рідним. Таке враження, що й воно сумувало за своїм керманичем. Температура повітря знижувалася, а людей до черги підходило все більше. За чотири години, - а саме стільки часу відвели на прощання, кількість людей біля театру не зменшилася, а навпаки - зросла. О першій годині дня військові на плечах винесли труну й пронесли Віктора Чайку востаннє до приміщення Рівненського міськвиконкому. Обабіч вулиці Соборна стояли рівняни, схиливши низько голови й витираючи хустинками вологі очі. Біля пам’ятника “Загиблим за Україну” з Віктором Анатолійовичем навіки попрощався весь колектив Рівненського міськвиконкому, хвилиною мовчання вшанувавши пам’ять про свого улюбленого керівника. Далі траурна процесія вирушила на кладовище “Нове”. Щоправда, довелося автомобілю з тілом Чайки проїхати повз вантажівки фірми “Камаз-Транс-Сервіс”, яку свого часу й створив Віктор Чайка. Понад 50 автівок водночас заревіли клаксонами, заполонивши ще більше серце тугою та болем від втрати. На кладовищі рідні та близькі востаннє поглянули на зморене обличчя коханої людини й попрощалися з ним назавжди. Військові кількома залпами під звуки Гімну України підвели риску під офіційною частиною поховань. Втім, люди ще довго стояли поблизу могили Віктора Чайки.