№332 від 21.02.2008p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Розмова тет-а-тет з Юліаною ТЕТ
Ще від здобуття нашою державою незалежності точаться численні дискусії навколо того, чи варто називати її правовою державою. Про недосконалість нашої системи судових органів свідчить хоча б та кількість нарікань пересічних громадян, які чи не щодня стикаються з проблемою захисту своїх конституційних прав через “казусність” кримінально-процесуального законодавства.
- Отож, пане Сергію, в чому саме полягає Ваша “критика сучасної юридичної діяльності”?
- У першу чергу, я виступаю за судову реформу, про яку ми говоримо ще з 1992 року. Ми ж і досі живемо за пострадянською системою і судимо людей згідно з Кримінально-процесуальним кодексом 1964 (!) року. Днями я став учасником Круглого столу з американськими колегами у Києві. Вони відверто дивуються, чому ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів не прислухаються до думки юристів. Розумієте, одна половина хоче впровадити те, що вигідно їй, інша - навпаки. Ніби щось приймають на законодавчому рівні, а низові ланки покращення не відчувають... У нас все робиться за таким принципом: те, що не вигідно окремим чиновникам, ніколи не зміниться, наскільки воно не було б важливим для держави.
- Але ж під час виборів чи не всі політичні сили обіцяли реформу судової системи України…
- Так, обіцяли. Але ті обіцянки по суті не мали ніякого розумного та практичного пояснення. Не кажучи про те, що ніхто нічого у цій сфері не робив і не робить. Візьмемо, наприклад, таку думку, як народообрання суддів. Тоді ж ніхто не буде дивитися на їх професійність, а визначальну роль відіграватиме лише політична складова. Те саме стосується і відміни незалежності суддів. Недоторканість депутата чи Президента - це зовсім інша річ, а суддя має бути незалежним від силових структур. Про яке ж правосуддя може йти мова, якщо на суддю впливатиме влада!
- Пане Сергію, як Ви оцінюєте практику суддівства присяжними? Чи виправдовує вона себе?
- Почнемо з того, що вже з 2002 року законодавство України дозволяє суддівство присяжними в системі апеляційних судів (найчастіше, коли підсудному “світить” пожиттєве позбавлення волі). Але досі ніхто такою практикою не займався. І через це ми піддаємося різкій критиці з боку Європи.
Головною перепоною є матеріальна сторона - кошти на додатковий штат. Але важливість такого суддівства важко переоцінити, тому що суддя намагається судити як професіонал, діючи чітко за законом і виключаючи при цьому моральний аспект справи. А як мотиви, так і підстави скоєння злочину дуже різні.
У світі існує два типи суддівства присяжними: американський, де народні судді визначають і винність, і міру покарання, та європейський, де присяжні лише визнають підсудного винним чи невинним. Наше суспільство схиляється більше до європейського типу. Але я не можу впевнено сказати, коли ми зможемо побачити результати такого впровадження.
- А як щодо смертної кари? Ви як суддя з 18-річним досвідом, мабуть, розумієте її потрібність...
- Я думаю, смертна кара потрібна. І хоча її гріх застосовувати до людини, проте деякі злочинці вже давно видозмінилися на нелюдів. І для них пожиттєве ув’язнення просто подарунок, а не кара. Він відсидить двадцять років, а там як не помилування, то амністія... Знаємо, як це буває. Візьмемо, наприклад, Америку. Це найдемократичніша держава, але від смертної кари там не відмовились. Як і в багатьох інших країнах. Україна ще не встигла вийти з тоталітарної системи, як почала хапатися за все підряд, не вивчивши досконало світові правила судочинства.
- Пане Сергію, Ви вже вісім років працюєте суддею в Острозі. Як, на вашу думку, змінилася криміногенна ситуація в районі за стільки часу?
- Характерні злочини, такі як крадіжки, убивства, звісно, повсюди були і є. Можу відзначити тільки, що значно побільшало злочинів, пов’язаних із наркотиками. Їх масовість вражає.
- Можете назвати основні проблеми діяльності правоохоронних органів?
- Я вам наведу кілька прикладів, а ви вже самі зробіть висновки. Перше. Ми живемо за старим принципом, що все має будуватися на показниках. За кордоном, якщо рівень злочинності низький, то правоохоронця хвалять, в Україні - сварять. Тобто, якщо низький показник злочинності порівняно з минулим періодом, то це недоробки наших міліціонерів. Парадокс.
Друге. Зустрів якось німецького поліцейського. Поговорили, поділились досвідом. Я в нього запитую: “А чи є у вас корупція?” А він мені: “А навіщо? В мене зарплата сім тисяч євро. Чому я маю ризикувати?” Ось вам і головна проблема діяльності наших правоохоронних органів.
- І насамкінець, яка перспектива судової реформи в Україні?
- Ви знаєте, на початку грудня я спілкувався з послами Португалії, Нідерландів, і вони задали мені це ж питання. Я впевнено сказав: “Вона потрібна була ще вчора. Але все залежить від політичної волі наших народообранців...”
21.02.2008 |
Рівне-Ракурс №10 від 21.02.2008p. На головну сторінку |