Доземний уклін Вам, люди в білих халатах!

Життя наше надто складне і непердбачуване, особливо моє: чорні смуги значно переважають світлі. Вночі сьомого січня цього року в мене був приступ - нестерпний біль пронизував все тіло і мені хотілося померти. Сестра викликала машину швидкої допомоги, яка приїхала скоро і доставила мене в Острозьку районну лікарню. Миттєво прибули і лікарі. Оглянувши мене, поставили діагноз: защемилася кіла. Зразу ж була зроблена складна операція, яка тривала чотири години. У перший день Різдва Христового в поті чола боролися за моє життя люди в білих халатах. Немає таких слів на світі, щоб висловити свою вдячність хірургам О.Бойчуку, Б.Хотюку, Н.Урбан, анестезіологу Корнійчуку, медсестрам. Хай усіх вас довіку береже Господь!

Дуже хочеться сказати море теплих слів про мого лікаря Н.Урбан - її по праву можна назвати лікарем від Бога. Доброті і милосердю Наталії Костянинівни немає меж. До кінця свого життя я пам’ятатиму її гарненьке личко і предобрі очі, її тихі заспокійливі слова.

Нехай Вас і всю Вашу родину, шановна і дорога Наталіє Костянтинівно, минають всі біди і лише щастя, міцне здоров’я, радість і благополуччя будуть постійними супутниками усього Вашого життя.

Щирих слів подяки заслуговують всі медсестри і санітарки хірургічного відділення, які з розумінням і добротою ставляться до хворих.

Також щиро вдячна всім чоловікам - донорам, які здавали кров, підприємцю Г.Защику, всій моїй родині, сусідам, друзям за матеріальну і моральну підтримку. Нехай усім вам Господь відплатить сторицею!

Я не знаю, яка сьогодні зарплата у лікарів. Але, по-моєму, вона не повинна бути нижчою за депутатську. Тому що вони і в дощ, і в заметіль, і вдень, і вночі поспішають рятувати людські життя. Їх робота - вкрай необхідна, надто важка і відповідальна. Вона потребує неабияких сил, душевної рівноваги, абсолютної точності. Щоб досягти усього цього, лікар повинен бути матеріально забезпечений. Це однозначно.

Зараз я вже вдома. Помалу одужую. Отож, доземний уклін Вам, добрі люди в білих халатах.