Усе перевернулося: на дифтерію хворіє більше дорослих, аніж дітей

- Зовсім не дивно, - переконує дільничний терапевт Рівненської міської поліклініки №2 Наталія ШЕВЧУК (на фото), що на дифтерію захворіла доросла людина. У нас у поліклініці час від часу з’являються дорослі пацієнти, яким ми ставимо діагноз “дифтерія”. Хоча нині спалаху хвороби, на щастя, нема. Джерелом інфекції є хворий на дифтерію або здоровий носій токсигенних штамів збудника.

- Справді, окрім керівника можуть занедужати й решта тих, хто з ним спілкувався вдома й на роботі?

- Зараження здійснюється головним чином повітряно-крапельним шляхом із розвитком дифтерії зіва. Зрідка факторами передачі служать забруднені руки, побутові речі, білизна. Сприйнятливість до дифтерії дійсно висока. Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80 відсотків) і діти старшого віку, не щеплені або неправильно щеплені проти дифтерії. Немовлята та діти першого року життя хворіють рідко, тому що мають вроджений пасивний імунітет. Захворюваність має спорадичний характер. Утім, останнім часом відзначається тенденція до її зростання. Понад те, після хвороби імунітет нестійкий.

- Як проявляється картина перебігу хвороби?

- Тривалість інкубаційного періоду - від 2 до 10 днів. Клінічні прояви дифтерії різноманітні. Найчастіше, у майже 98 відсотків хворих трапляється дифтерія зіву. Вона буває локалізованою (катаральною, острівчастою, плівчастою), поширеною, коли плівки виходять за межі мигдаликів та комбінованою: дифтерія зіва і носа, зіва і гортані та токсичною. До типових же форм належить плівчаста дифтерія. Вона починається з підвищення температури тіла, явищ інтоксикації (нездужання, головний біль, слабкість). При цьому біль у горлі незначний. При огляді виявляють застійне неяскраве почервоніння зіва, збільшені (набряклі) мигдалики, на їх поверхні помітний суцільний щільний білуватий наліт. Оцей наліт часто виходить за межі мигдаликів, поширюється на язик, м’яке піднебіння; знімається шпателем із великим зусиллям. При цьому слизова оболонка може кривавити. Також лімфовузли можуть збільшуватися, й бути помірно болючими. Щодо токсичної дифтерії зіва, то вона може розвинутись із локалізованої або поширеної форми у хворих, які не отримували лікування, але найчастіше вона виникає відразу як токсична. Для неї характерний бурхливий початок із високою температурою (до 39-40°С), вираженою загальною інтоксикацією (слабкість, адинамія, часте блювання, нерідко - біль у животі). Для токсичної дифтерії характерні блідість шкірних покривів, ціаноз губ, зниження артеріального тиску, тахікардія.

При гіпертоксичній формі навіть виникають розлади свідомості та корчі.

А є ще дифтерія носа, дифтерія гортані з симптомами дифтерійного крупу.

Тому лікування може призначити лише лікар і найкраще - в умовах стаціонару. А щоб не хворіти, треба вчасно щеплюватися протидифтерійною вакциною за чітко встановленим графіком. Уперше щеплюють діток тримісячного віку. Щеплені на дифтерію якщо й захворіють, то у легкій формі.

Дифтерія - гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок зіва, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем. Збудник - дифтерійна паличка (Corinebacterium diphteriae).