Народилася з мозком у роті: жити такій дитині чи ні?

Усміхнене дівча дивиться на всіх великими безтурботними очима, більш-менш вправно орудуючи ложкою. Хоча донедавна вона харчувалася тільки через зонд. Післяопераційних слідів майже не видно. Лікарі запевняють, що з часом вони стануть зовсім непомітні. Адже медицина сьогодні здатна на все. Та спочатку їй доведеться ще раз лягти на операційний стіл - у п’ять років. Але, якщо перша операція була безкоштовною, то друга вже повністю ляже на старечі плечі бабусі, що оформила над малям опіку... На щастя, дитяча свідомість зараз ще не готова сприймати інформацію про те, що вона пережила щось дуже важливе в своєму житті...

Зі слів лікаря Будинку дитини Ігоря БИЛЕНЯ, того самого, що віз її на руках з Києва, дитина потрапила до сиротинця доволі типовим шляхом: її народила жінка, що стоїть на обліку в психіатричній лікарні, батько - невідомо хто і де. Зрозуміло, що дитину направили до Будинку дитини. “Діагноз викликав у нас справжній шок, - ділиться спогадами пан Билень. - Об’єктивно оцінюючи ситуацію, ми відразу включили дівчинку до переліку дітей, яким здійснюють безкоштовні операції в рамках співпраці з інститутом Амосова”. Минулого року, до слова, в тому ж інституті, двом рівненським малюкам було здійснено безкоштовні операції на серці.

Найстрашніше те, що рідко які батьки хочуть брати на себе відповідальність виховувати таку дитину. Кожен рік з усієї області до Будинку дитини з вродженими вадами (найчастіше - опорно-рухової системи) потрапляє до 30-ти дітей. “Усиновителів теж мало цікавлять такі хлопчики та дівчатка. Саме тому, у переважній кількості випадків, вони виховуються у сиротинцях, потім - у закладах соціальної реабілітації. Але ж сім’ї ніхто не замінить!”, - зазначає Ігор Билень.

Виникають очевидні запитання - чи варто народжувати дитину, наперед знаючи, що вона з’явиться на цей світ з тяжкою хворобою? Чи все ж таки найкращий вихід - аборт? І, взагалі, чи готові пересічні українські батьки до такого випробування? Розглянемо відповіді на ці питання в кількох ракурсах.

Релігійний

Будь-яка релігія світу категорично забороняє аборти. Адже вони розцінюються як убивства. Хоча ще й ненародженого життя. “Дитина від самого зачаття має душу, - пояснює диякон Віталій ПОРОВЧУК. - Навіть ембріологи довели, що зародок плоду не є частиною тіла матері, а людським індивідуумом. І забирати життя, яке дарує Господь, ми не маємо права”.

До того ж, він наголошує, що, не дивлячись на нинішні здобутки медицини, діагностика на ранніх стадіях вагітності (перший триместр, під час якого лікарі дозволяють робити аборт) не може бути стопроцентною. Вірогідність, що діагноз виявиться хибним, є завжди.

Народження дітей із тяжкими фізичними вадами священнослужителі розглядають як можливість суспільству проявити свої найкращі якості, такі як милосердя, доброту, чуйність. Такі люди, на їхню думку, і нас спасають, і самі спасаються. Адже вони духовно наповнені. “А хто сказав, що вони нещасливі? - заявляє Віталій Поровчук. - Так, їм важко живеться. Але ніхто з них ніколи не скаже, що його не варто було народжувати!”

Медично-психологічний

У медичній площині до абортів ставляться більш лояльно. Наприклад, при встановленні у майбутньої мами діагнозу “краснуха” переривання вагітності - основна рекомендація. Не дивина, що багато лікарів при виявленні вад у дитини під час ультразвукової діагностики вагітної рекомендують аборт. Ігор Билень зазначає, що корінь проблеми народження таких дітей у тому, що більшість мешканок районів Рівненської області не мають доступу до точної діагностики у тримісячний період вагітності. Взяти за приклад Русланку, матір якої ні про яку діагностику й не думала. Точніше, через хворобу не могла думати...

Про важкі наслідки абортів, аж до летальних випадків, застерігають всі. Але ми візьмемо дещо інший аспект цієї проблеми - психологічний. Адже, як помітила Скарлет, героїня роману Маргарет Мітчел, “психологічно для жінки не народити дитину набагато важче, ніж народити”. З чим погоджується і пан Билень: “У нас немає практики сімейних психологів. Перед тим, як народити таку дитину, кожній родині варто пройти курс підготовки. Це значно зменшило б наслідки народжуваності дітей з вадами. Тоді батьки змогли б реально оцінювати свої сили та правильно робити свій вибір - пускати цю дитину в світ, чи ні”.

“За півтора року моєї роботи в Рівненському Центрі планування сім’ї не було жодного випадку, щоб за психологічною допомогою зверталися батьки з приводу народження дитини з вадою, - розповідає психолог Центру Наталія КУЧЕВСЬКА. - І така тенденція справді лякає. Адже, перш ніж народити дитину, навіть здорову, слід психологічно налаштуватись бути батьками...”

З тим, що перед жінкою постає складний вибір, коли вона наперед знає страшний діагноз своєї ще ненародженої дитини, погоджується і диякон Віталій Поровчук. “Але цей вибір повинен бути на користь дитини!” - констатує він.

В той же час, ситуація у нас невтішна: при народженні “не такої” дитини у 70-ти випадках зі ста відмовляється від неї ... татко. В області неповних сімей, де дітей виховує мати - 3253. Жінка фактично змушена переживати все сама. Можливо, саме тому через соціальні та матеріальні мотиви матір вибирає аборт?

На завершення хотілося б подати невеликий витяг із енциклопедії для жінок “The New, Our bodies, Ourselves”, що вийшла у світ в 1973 році та написана самими ж жінками: “Зберегти дитину чи зробити аборт - це серйозна альтернатива. Вам треба буде вирішити, в залежності від ваших потреб, можливостей, моральної стійкості, надій, що найбільше важливо для вас та найближчих до вас людей. Ми вважаємо, що випадкова вагітність та примусове материнство морально неправомірні...”