Євгеній ДЕНИСЮК: “Костопіль - місто без проблем”

Як і раніше, Євгеній Олексійович прокидається близько п’ятої. Вже за півгодини його можна побачити на вулиці - під час ранкової пробіжки, або ж на велосипеді. За словами мера, це найкращий спосіб оглянути місто, побачити його недоліки. Вже о сьомій він на роботі. Дванадцять годин поспіль на нього чекають наради, зустрічі з підприємцями, інвесторами, відкриття та інші заходи. Але він мало коли стомлюється від цього, - адже кожен день його роботи - наче подих свіжого повітря. А ввечері його тягне до… троянд, розведенням яких він займається ще з дитинства. Євгеній Олексійович зізнається, що місто - це та сама троянда. Лише постійний догляд, піклування і любов допоможуть йому розквітнути.

Яким було місто раніше, що вдалося змінити, що впровадити, та яким чином невеликий Костопіль став одним із найкращих на Рівненщині, говоримо з міським головою Євгенієм ДЕНИСЮКОМ.

- Євгенію Олексійовичу, що найбільше запам’яталося з того періоду розвитку міста, коли Ви тільки-но стали його мером?

- У першу чергу, страйками. Страйкували вчителі, яким три роки поспіль не виплачували зарплату, працівники комунальних підприємств, де заборгованість сягнула аж п’яти років. В’їхати до Костополя взагалі не було можливості, ані зі сторони вулиці Рівненської, ані з Проектової, він був ніби блокований і замкнений зсередини. Підприємства не працювали, більшість була зруйнована. Заборгованість міської ради за тепло- та енергоносії складала 7-8 мільйонів гривень… Тож довелося починати розбудовувати місто навіть не з нуля - з усунення минулих недоробок.

- З яких саме пунктів розпочалася Ваша робота як голови?

- Ситуація в місті була настільки складна, що довелося долучати до цього процесу голову Костопільської райдержадміністрації Михайла Кривка. Тоді, з ним, за столом переговорів і розпочався кардинально новий етап розвитку міста. Для погашення боргів із зарплати вчителям і зняття загальної напруги у місті були взяті кредити. Вже за два роки Костопіль повністю ліквідував цю проблему.

Але поряд із економічною нестабільністю в місті назрівала духовна криза - весь час велися міжконфесійні суперечки. Церкви були зачинені. Не дивлячись на те, що громада в Костополі одна, Київський та Московський патріархати весь час ворогували між собою. Напруга у місті була надзвичайно високою: один ішов проти одного, і інколи лише через стінку ОМОНу можна було підступитися до церкви. Але навіть і це питання вдалося владнати. Під побудову храму районна рада виділила кінотеатр, який вже не відвідували, а в пенсійному фонді виділили зал для Київського патріархату. Помаленьку все стало на свої місця і ось уже понад 8 років у місті панує духовна ідилія громади. Ми аналізуємо її проблеми і всіляко намагаємося підтримати.

- Ваше місто завжди серед найкращих із благоустрою. Яким чином організована комунальна робота у Костополі?

- У 1998 році комунальних служб у Костополі практично не було. Сміттєзвалище, наприклад, - а це кілька десятків тисяч кубічних метрів сміття, - знаходилося на території “Комунсервісу”. Через відсутність відповідного транспорту вивезти його з міста було неможливо.

Тож знову довелося розпочинати все з нуля. Спочатку ми вивезли сміття, потім закупили техніку і потроху розпочали відновлення комунальної сфери.

Сьогодні шість наших комунальних служб працюють як один злагоджений механізм: КП “Костопількомунсервіс”, КП “Костопількомуненергія”, КП “Костопільводоканал”, два будинкоуправління та ТзОВ “Хмизи-сервіс”. Кожного дня проводяться оперативні наради з керівниками основних структурних підрозділів. Оскільки рівень виробництва в місті набагато зріс, надходження до міського бюджету також зросли, а отже, з’явилися кошти, які можна спрямувати на вирішення нагальних комунальних проблем. Починаючи з 2002 року, нижче другого місця у конкурсах по благоустрою Костопіль не займав. А це говорить саме за себе.

Відомо, що розвиток інфраструктури будь-якого міста залежить від злагодженої роботи усіх його ланок. Ми намагаємося гарантувати костопільчанам відповідний рівень життя. Адже довіру людей потрібно виправдовувати щоденною наполегливою працею. І повірте, у порівнянні з 2000 роком, сьогоднішній стан комунальної сфери - це небо і земля. Вона стовідсотково забезпечена усією сучасною необхідною технікою та кваліфікованими кадрами. Перспектива на майбутнє - придбання асфальтного заводу. Оскільки робіт із асфальтування багато, для міста було б економічно вигідніше мати власний завод, щоб не возити асфальт із Рівного, витрачаючи на це час і кошти.

- Наскільки мені відомо, на сьогодні безробіття в Костополі немає взагалі…

- Коли я лише приступив до виконання обов’язків голови міста, воно сягало 70 відсотків. Зараз безробіття в Костополі немає: не працює лише той, хто не хоче заробляти. На сьогодні в місті не вистачає робочих рук, не вистачає спеціалістів таких професій, як водії, трактористи, токарі, зварники, будівельники… Для цього потрібно повертати з-за кордону наших городян. Тим більше, що середня зарплата на підприємствах зараз становить близько 1500 гривень, а для району це досить пристойна платня.

- За 10 років зроблено надзвичайно багато. Але, споглядаючи Ваше завзяття, не думаю, що Ви на цьому зупинитеся. Які перспективи Вашої діяльності?

- Це не перспектива, а щоденна буденна робота, спрямована на розвиток міста. У першу чергу, вирішується питання існування довгобудів. Спільними зусиллями міської влади і інвесторів одні вже майже добудовані, інші - будуть здані найближчим часом. Хотілося б зробити спортивну залу в школі №2, будинок для відпочинку молоді. Вже навіть виділена земля для будівництва дитячих атракціонів. Костопільська молодь заслуговує на якісне дозвілля.

- Яке досягнення міської ради, і Ваше, як голови міста, слід відзначити окремо?

- Кожний крок - це своєрідний рекорд. Але усе зроблене можна виразити двома словами - надходження з Костополя до державного бюджету. Щорічно вони складають більше ста мільйонів гривень. А отримуємо у відповідь з держбюджету 7 мільйонів гривень. Отож, держава повинна більш ретельно аналізувати розвиток інфраструктури маленьких міст. А бюджет країни повинен формуватися знизу, а не навпаки. Потрібно, щоб близько 30 відсотків від надходжень залишалось у місті і використовувалося за призначенням, під конкретні програми розвитку.

Євгеній Денисюк:

“Як колишній виробничник, я звик до того, щоб всюди був порядок. Саме тому я взяв участь у виборах - мені набрид безлад, що відбувався у місті. Я відчув у собі сили все змінити на краще. І те, що люди вже третій раз поспіль залишають за мною право керувати життям Костополя, є свідченням того, що я йду вірним шляхом, і костопільчани це відчувають на собі. Всі ці десять років я працював лише на благо розвитку нашого чудового, найкращого у світі міста”.