Олег ХИЖНЯК: “Я молодий, не залежний від політики лідер”

“Мер має виконувати накази своїх виборців, а не вказівки своїх політичних босів”

- Пане Олеже, скажіть відверто: Ви не з тих політиків і псевдогосподарників, які наобіцяють чого завгодно, аби сісти в омріяне крісло?

- Ну, по-перше, я не ставлю за мету сісти в крісло, як ви кажете. Моя ціль - вибороти посаду і можливість впливати на вирішення проблем міста. Я народився і живу в Рівному, добре знаю місто, і дозрів, як, до речі, і більшість рівнян, до того, що вистачить вести розмови, наприклад, про сміття - його треба прибирати. Кому ж це робити, як не молодим і енергійним людям на кшталт мене? По-друге, політики - залежні від інтересів своєї політичної сили. Подивіться на програми, з якими йшли партії і блоки до Рівненської міськради!

- Ви маєте на увазі останні вибори, коли ми обирали депутатів за списками?

- Так. Ці програми переважно повторюють пункти своїх, так би мовити, старших братів по парламенту. А де бачення суто регіональних проблем і шляхів їх вирішення, проблем, за якими стоять конкретні люди, мешканці конкретного будинку чи вулиці? Я часто запитую себе: “Кому ж служать мери міст - громаді чи своїм політичним господарям? І в котрий раз переконуюсь - “політичному спонсору”! Скільки ще це буде продовжуватись?! Громада має право вибирати своїх лідерів, а не людей, які купили собі депутатські мандати, здебільшого, з корисливих цілей, щоб розділити майно, землю і таке інше. Мер має виконувати накази своїх виборців, а не вказівки своїх політичних босів. Мер - це господарник, і я не розумію, чому на вирішення нагальних потреб міста (прибирання вулиць, впорядкування сміттєзвалища, ремонт доріг, спорудження і упорядкування парків та дитячих майданчиків, налагодження роботи комунальників) впливає політика. Скільки разів ми розчаровувались у політиках, яким вірили? А тому я не збираюсь розчаровувати рівнян. Я сам не хочу, щоб мене мали за дурня, а тому, ставлячись з повагою до рівнян, не хочу купляти їхні голоси за дармову гречку та порожні обіцянки. Моя програма дій, як міського голови, передбачає конкретні заходи, визначає терміни.

- Тоді скажіть, Ви що, політикою зовсім не цікавитесь?

- Скажімо, так: мене не цікавлять політичні ігри. Бо весь досвід життя за часів незалежної України, як на мене, свідчить, що ці ігри принесли чимало шкоди нашому народу. Не як пункт моєї передвиборчої програми, а, скоріше, як жарт, - хай би політики жили собі окремо, а нормальні люди від них не залежали і будували своє життя, як їм подобається.

“У мери йду з величезним бажанням працювати”

- Природне питання, і я гадаю, що його б Вам поставили читачі нашої газети і усі рівняни: для чого Ви йдете на вибори? Чому Вам хочеться стати міським головою Рівного?

- Як на мене, міський голова - це єдина посада, яку на сьогодні вибирає громада, а не політичні партії зі своїми амбіціями. Місцеве самоврядування, і я це повторюю, не повинно залежати від рішень політичних партій. Щодо мене, то я не входжу до жодного політичного кола. І це мені дозволяє формувати власну думку без огляду на інтереси столичних політиків. Я розумію, що на вибори йдуть амбіційні люди. Я теж амбіційний. Але мене від них відрізняє те, що я справді хочу змін на краще. При всій повазі до можливих конкурентів.

Скільки було такого, що змінюється верхівка, змінюється антураж, а сама система, від двірника до начальника ЖКП, залишається незмінною. У керуванні таким, безперечно, європейським містом, як Рівне, треба давно забути радянські методи “ручного” управління, отих усіх “нагібань”. Час вимагає сучасних підходів. І я ними володію. Я знаю, як вимагати від працівника результат, але робити це треба так, аби він найперше був зацікавлений у цьому результаті. Це робиться без нецензурної лайки, дипломатично, з повагою до людини і до його праці. А від цього виграють усі.

Це і є перевага молодих лідерів, яка полягає у можливості швидко освоїти нові області знань та технологічні процеси, застосовувати нові методи менеджменту та управління для вирішення усіх проблем мешканців нашого міста.

Рівне - найкраще місто у світі. Але я переконаний, що його можна зробити набагато кращим. Тут живуть мої батьки, моя сім’я, мої друзі. Хочу, щоб місто, яке я люблю, стало комфортним і найкращим не тільки для рівнян. Тому я й запитую себе: “Якщо не я, то хто?”. Я висуватиму свою кандидатуру на посаду мера з величезним бажанням втілити в життя розроблену мною програму розвитку Рівного.

“Першочергово дбатиму про наповнення міської казни і ефективне використання бюджетних коштів”

- Ви згадували про чимало проблем Рівного. На вирішення яких із них ви плануєте, насамперед, звернути увагу?

- Моя мета - підняти міжнародне значення нашого міста. Зокрема, розробити та втілити в життя кілька надсучасних містобудівельних проектів (знову ж таки, при допомозі молодих архітекторів) і просто віддати свій людський борг рідному місту.

Я розумію, що в особі молодого мера мені потрібно не лише керувати містом, а й бути прикладом для всієї молоді міста та стати для них джерелом натхнення. Адже молодь - це майбутнє всієї нашої України. І починати формувати це майбутнє потрібно негайно і відразу ж долучатись до роботи! Насамперед зробити так, аби молоді люди відчували, що вони, їх ідеї, праця, талант, потрібні рідному місту. Влада повинна цінувати їх, поки вони тут, а не посипати голову попелом, коли молодь поїде на заробітки. А це значить, що необхідно подбати про працевлаштування, створення нових робочих місць. Це, у свою чергу, пов’язане з розвитком підприємництва, промисловості, виробництва. Керівництву міста необхідно створити сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, розробити програми підтримки цікавих проектів молодих підприємців-початківців. Максимально спростити процедуру отримання дозвільної системи для суб’єктів підприємницької діяльності. Необхідно створити сприятливий мікроклімат в місті для залучення інвестиційних проектів, що значно пожвавить економіку Рівного і збільшить надходження до бюджету. У мене є досвід, який допоможе залучити мільйонні інвестиції. І, повірте, для мене принципово, аби жодна гривня, яка має потрапити до міської скарбниці, її не оминула. Пріоритетом стане ефективне витрачання бюджетних коштів, а це означає втілення сучасних програм енергозбереження, альтернативних джерел енергії. На чому не будемо економити, то це - на соціальних витратах. Молода сім’я - одна із найбільш незахищених груп населення. Владі потрібно не ховатися від цих проблем, а впровадити ряд заходів, спрямованих на соціальний, економічний і правовий захист молодих сімей. Конкретно - житло для молодих треба зробити доступним. Якщо поставити за мету, можна значно здешевити квадратний метр житла.

Не секрет, що люди похилого віку потребують захисту та допомоги, і хто, як не місцева влада, має вирішувати ці проблеми. Необхідно розробити програму заходів, спрямованих на вирішення проблем пенсіонерів, адже це наші дідусі, бабусі і батьки.

Я вірю в нашу молодь, вдячний їх батькам, котрі, як би їм не було зараз важко, виховують своїх дітей у любові до рідної землі. І завдання влади - всіляко їм допомагати.

“Моя програма - це дзеркало прагнень усіх жителів Рівного”

- Зрозуміло, що всю програму Ви зараз не перекажете, скажіть лише: як Ви прийшли до її написання?

- Першочергово моя команда зробила кілька соціологічних досліджень. Окрім цього, допомогло особисте спілкування з людьми. Повірте, моя програма - це не якісь надумані речі. І тим більше, не красиві, але пустопорожні обіцянки. Це - план дій для вирішення конкретних завдань. Розробляючи її, я не збирався змагатися з іншими кандидатами у красному письменстві. Для мене головне, що у ній відображені прагнення усіх верств до кращого життя, до якісних змін.

- А особисто Ви до чого прагнете? Чого хочете від життя?

- Чого я хочу ? Я не можу жити рутинним життям. Я повинен займатися справою, яка мені подобається і приносить користь людям.

В плані реалізації власних амбіцій на даному етапі - хочу стати мером міста. Я впевнений, що маю для цього всі можливості, а головне - велике бажання. Однозначно, результат залежить не лише від мене, бо без вашої підтримки мої прагнення залишаться нездійсненними. І все-таки я вірю, що дорогу подолає той, хто йде.

Я дуже хотів би, щоб моєю командою стали всі жителі міста, байдужих бути не повинно, адже це наше місто… Ми всі на одному великому кораблі з гордою назвою Україна, і визначати курс необхідно нам. Я вірю і знаю, що, незважаючи на складні часи, котрі переживає наша держава сьогодні, Україну чекає велике майбутнє.