№216 від 01.12.2005p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
#Життя сексуальних меншин
ще в студентські роки. За це не раз ходив із синцями...
Як же часто з телеекрана нам доводиться чути про сексуальні меншини та гомосексуалізм. У деяких улюблених фільмах геї найчастіше стають чи не найяскравішими героями. Згадаймо хоча б Мілко із “Не родися вродливою”. Йдучи вулицею, не раз чула, як чоловіки копіюють стиль його мови. Їх, здається, не хвилює, що наслідують “блакитного”, хоча дізнавшись, що такий є серед їхніх друзів, починають ставитися до нього досить неадекватно. Всі принади подібного життя відчув на собі знайомий рівнянин Юрій (ім’я змінено), зізнавшись друзям про нетрадиційність власних поглядів. Були і зневага, і погрози, навіть рукоприкладство з боку колишніх найкращих друзів.
Гомосексуалізм — сильний і постійний переважно еротичний потяг до людей однакової статі. Це — не хвороба, тому не потребує лікування. Гомосексуалізм — рівноправний варіант людської сексуальності, один з багатьох видів інтимної поведінки людини. Ніхто не може сам визначити свою сексуальну орієнтацію, проте якщо в людини немає схильності до гомосексуалізму, то вона ніколи не стане геєм (лесбіянкою), навіть якщо її неодноразово змушувати до одностатевих стосунків.
- Не пам’ятаю, коли вперше почув слово “голубий”, — розповідає Юрій, — але тоді точно міг сказати, що до них не належу. Мені було років 18, коли почав помічати за собою щось не те. Хоча й зустрічався з дівчатами, та чомусь мені це ніякого задоволення не приносило. Подобалося з ними гуляти, та сприймав їх тільки як подруг. Дівчата ж мене обожнювали, бо завжди їх вислуховував, давав поради щодо зовнішності, одягу, зачісок. Більшість хлопців мого віку були грубіянами і “бабіями”, от дівчата і липли до стильного і не схожого на інших… мене.
- Якщо у тебе не було проблем з дівчатами, то як зрозумів, що твоя сексуальна орієнтація не є традиційною?
- Сталося це, коли навчався на третьому курсі. Після вечірки, на якій святкували день народження одногрупника, вирішили прогулятися містом. Я вже тоді помічав, що мене більше тягне до хлопців, та намагався не звертати на це уваги. До того ж, чи не найбільшою ганьбою було почути на свою адресу слово “гей”. Одного знайомого навіть побили за те, що хтось пустив чутку про його “блакитність”. Отже, гуляли ми містом, і біля “Бахуса” до нашої компанії приєдналися студенти з паралельної групи. Був там і хлопець, якого всі вважали дещо відлюдкуватим. Ми довго блукали “бродвеєм”, співали під гітару, а десь під ранок почали розходитися по домівках. Із Стасом (відлюдкуватим хлопцем) нам виявилося по дорозі. Алкоголю ми й так вжили забагато, тому ноги, чесно кажучи, запліталися. Аби батьки не побачили мене в такому стані, вирішив посидіти у дворі на лавці. Стас також сказав, що йому треба протверезіти, бо батьки й на поріг не пустять. Поговоривши з ним кілька хвилин, я заплющив очі і закинув голову на спинку лавки. У голові все крутилося від сп’яніння, і тут відчув, як мене хтось цілує. Розплющивши очі, побачив над собою Стаса і від неочікуваності тільки й зміг, що відштовхнути хлопця. Ледь доплентавшись до дверей квартири, довго не міг збагнути, чому його не вдарив.
- Що ж відбувалося після того?
- За вихідні добре все обміркував, і з часом почало навіть здаватися, що мені це привиділося, бо чого не насниться на п’яну голову. Його зустрів через кілька днів на лекціях і з погляду зрозумів — ми таки цілувалися. Поговорити вдалося лише перед літніми канікулами, а потім він приходив до мене додому. Мама й не заперечувала, бо все ж таки друзі.
- А коли хлопці з компанії дізналися, що тобі більше подобається “сильна половина”, як відреагували?
- Думав, що зрозуміють, коли сказав двом із них. Але не так сталося, як гадалося. Не розказуватиму, якими поглядами на мене дивилися і скільки образливих слів почув на свою адресу. Друзі перестали спілкуватися, а дівчата, аби перевірити, чи правду говорять, намагалися фліртувати з подвійним завзяттям. Якось після дискотеки майже біля дому зустрів тих же друзів… Почалося з образ, а закінчилося тим, що мене добряче відлупцювали, цілившись переважно копнями в пах. Кілька днів ходив із синцями та підбитим оком. Вдома сказав, що на мене напали хулігани. Повторилося це і наступного тижня. Зрозумівши, що таке траплятиметься ще не раз, вирішив залишити навчання в цьому університеті і вступив у ВНЗ в іншому місті.
- Батьків твоя “зміна” шокувала?
- Я доклав усіх зусиль, аби до них це не дійшло. Справу полегшило те, що батько отримав посаду в сусідньому обласному центрі, тому сім’я переїхала туди, залишивши мені в Рівному квартиру. Чомусь усі думають, що в Рівному геїв немає. Насправді, я не один, просто інші це старанно приховують. З одного боку, вони бояться осуду оточуючих, а з іншого — що від них відвернуться рідні.
01.12.2005 | Наталія МОРОЗЮК |
Рівне-Ракурс №10 від 01.12.2005p. На головну сторінку |