Творити - значить жити

Останні роки в шлюбі я тяжко хворіла, тому що ризиковане ведення бізнесу чоловіком і постійний стресовий стан призвели до важких депресій. Я місяцями не виходила з будинку, не було сил спілкуватися з друзями і близькими. Результат - 3 група інвалідності. Схильність організму до алергії під час захворювання краснухою порушила обмін речовин і зі стрункої і спортивної дівчини я перетворилася у важку молодицю 89 кг. Ця трансформація тіла гнітюче вплинула на мій душевний стан і я отримала ще купу комплексів, що відірвали мене від мого оточення. Із зайвою вагою мені вдалося впоратися і за 2 роки я скинула 24 кг без дієт і тренажерних залів. Але головним “спалювачем” жиру у цей період стала не любов, як один із компонентів боротьби з калоріями, а саме “нелюбов” близького і рідного, як мені думалося, чоловіка. І я, котра закінчила літературний клас, одержала червоний диплом вчительки російської мови і літератури та англійської мови, пригадала свою журналістську молодість і взялася за перо. Перші одкровення, що виходили з-під мого пера, настільки були пронизані “самотністю вдвох” і майже фізичним болем, що, познайомивши з ними найближчу подругу, я не змогла лишити їх і пошматувала. Так відбувалося ще з кількома моїми літературними творами.

Нарешті, після важкого розлучення, що тривало п’ять годин, я стала складати написане в скриньку. Я зрозуміла, що найстрашніше не те, що я вилила на цей ні в чому не винний лист паперу, а те, у що могло перетворитися моє життя, якби я не вигнала зрадника до коханки.

Сьогодні в моєму житті мало залишилося від колишнього добробуту. Моє рішення не прийняла і не схвалила сім’я. Мама вважала, що задля добробуту і грошей можна було стерпіти зраду улюбленої людини. Ці думки приходили й до мене, але моя жіноча душа не може змиритися з такою правдою. Перший свій шлюб я розірвала, зрозумівши, що службовий роман переріс у щось більше, у те, де мною керують не інстинкти, а любов.

Постійний прийом антидепресантів знову призвів до збільшення ваги. Я загубила колишню стрункість і легкість. Зате тепер мені набагато легше морально: адже поруч вже не живе зрадництво!

Матеріальна нестабільність на сьогоднішній день підштовхує мене до пера і сьогодні я успішно співпрацюю зі львівським видавництвом “Життя”, яке друкує мої оповідання і новели в часописах “Коліжанка”, “Найкращі жіночі історії” та “Історії з життя”. Невеличкі гонорари радують мене сьогодні набагато більше, ніж будь-які можливі дивіденди від втраченого бізнесу. Я маю можливість займатися творчістю і спілкуватися з прекрасним молодіжним колективом. Можливо, це співробітництво поверне мені життєві сили і віру в людей, я знайду нових друзів і в моєму житті відбудуться зміни на краще.