Як повернути свою мрію

Своє дитинство вона провела під опікою мами та бабусі, які віддавали їй всю свою любов і тепло. Як кожна маленька дівчинка-красуня, мріяла стати зіркою. Та доля планувала інше… В десятирічному віці захворіла на цукровий діабет першого типу - інсулінозалежний. З того часу й розпочалися дорослі труднощі в юному віці.

У перші роки захворювання пройшла два курси голкотерапії, та оскільки нічого не допомагало, припинила лікування. Звернулася до народної медицини. Та ефекту, на жаль, не було. Хвороба прогресувала і тільки інсулін підтримував рівень цукру, хоча він завжди був вищим норми. Ірина намагалася змиритися й жити далі. Ставила перед собою цілі, будувала плани на майбутнє. Після закінчення школи в 17 років вступила на навчання у Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету на факультет “Міжнародні відносини” за спеціальністю “Міжнародна інформація з поглибленим вивченням іноземної мови”.

Та стрімко почав падати зір і навчання довелося покинути. Всі зусилля і весь час були направлені на лікування. Лікарі встановили діагноз - діабетична ретинопатія (пошкодження судин ока), глаукома і відшарування сітківки. З Рівненської обласної лікарні була направлена в Одесу, в інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова. Довелося перенести дві операції, які виявилися безрезультатними. Їде на лікування до Києва. Хапається за кожну волосинку, пораду, прислухається до думки інших і, головне, надіється та безмежно вірить, що світло не зникне і вона буде бачити. А глибоко в серці береже мрію: знову повернутися до навчання, зустрітися з друзями, жити і насолоджуватися життям…

- Головне - не опускати руки… і боротися, - ледь чутним голосом вириваються слова підтримки у рідних.

- Я вірю і буду сильна, - крізь сльози шепоче Іра…

Вона витримала операції, тривалі процедури, але… це гірке “але” знову вривається в її життя. Лікування не допомогло. Шукає інший шлях і за порадою знайомих звертається до лікаря – гомеопата. Були придбані дорогі ліки з Німеччини, застосований новий нетрадиційний метод лікування, який тривав понад два місяці. Та наслідок був не найкращий. Здоров’я погіршилося, а світло… разом із мрією залишало Іру один на один зі своїми думками.

- Після втрати зору для мене увесь світ перевернувся, - згадує Іра. - Всі мрії і бажання поступово почали втрачати свою цінність. Я відвернулася від усього: друзів, навчання, спілкування, зустрічей… Але, незважаючи на це, я завжди відчувала, що станеться диво і настане той час, коли всі біди відійдуть і я повернуся у світ своїх мрій…

І цей час настав. Після невдалого лікування в Україні Іра поїхала в Москву, в інститут Федорова. Лікувалася у найкращих спеціалістів, якими було зроблене все можливе і неможливе. Тяжким каменем на серце лягли слова лікарів: - Шансів немає… Лікуванню не підлягає…

Та сама доля привела її в Москву. Саме там почула про Сергія Коновалова і придбала його книгу “Енергия сотворения”. Потім їздила чотири рази до нього на сеанс в Санкт-Петербург. Саме ця людина змінила погляд на життя і вселила віру в себе. І вже протягом останніх шести років Іра з усією своєю родиною живе його повчаннями. А також продовжила навчання в інституті, який колись змушена була полишити.

- Саме всі ці труднощі, переживання надихнули мене на музику та поезію. Я почала навчатися грі на гітарі, писати вірші…А раніше навіть уявити не могла, що це буду робити саме я. Завжди була сором’язливою, замкнутою в собі, але впертою та наполегливою. Саме ці риси характеру допомогли і допомагають мені у житті. Я вірю в справжню і вічну любов, яка дарується небесами. І вважаю, щастя - це не тільки, якщо люблять тебе, а й коли любиш ти. Найкраща мить та, яка відбувається зараз, і я ціную кожну хвилину, день і час…