“Каркаде” мого життя

Втративши в 13-річному віці маму, Вікторія захворіла на цукровий діабет. А нині світ побачив її першу збірку поезій “Каркаде”.

Свого часу Віка вийшла заміж, чекала дитину. Проте лікарі не дозволяли їй народжувати. Це могло б призвести до втрати зору.

- Лікарі зібрали консиліум і змушували перервати вагітність, - згадує Віка. - І лише, коли батько і я підписали документи, що лікарі не несуть відповідальності, то дозволили народжувати, покладаючись на випадок. Я народила синочка, назвала Олесь. Пологи були важкими і я стала гірше бачити. Почалися крововиливи в оці і зір почав різко падати. Безрезультатними виявилися проведені операції в Києві та Одесі. Якщо у людини норма зору 100 відсотків, то в мене менше одного.

1 грудня 1991відбувся Всеукраїнський референдум. На хвилі піднесення 13-літня Віка написала вірш “Вітаю тебе, Україно”. Цьому особливого значення не надала, а з 16 років почала свої почуття, переживання, захоплення передавати на папері. Взяла участь у конкурсі “Повір у себе” і двічі стала переможницею у номінації: авторська поезія.

- Я зрозуміла, що мої вірші варті уваги і повірила у себе, свої сили, - ділиться думками Вікторія. - Тому прагнула видати книгу, але на це коштів у мене не було. За сприяння Рівненської облдержадміністрації та обласної ради моя перша збірка лірики “Каркаде” побачила світ.

Задушевні щирі вірші Вікторії захоплюють напругою почуттів, відвертістю емоцій. Вони надихають силою духу, оптимізмом, радістю світосприймання.