Депутатська недоторканність: зручний «дах» чи необхідний атрибут демократії?

- Костянтине Івановичу, сьогодні в Україні одна недоторканна селищно-сільська-районно-міська-обласно-парламентська одиниця припадає на 160 представників електорату. В якій країні ще таке можливе?

- Почнемо з того, що імунітет народних обранців - це не надбання нашої епохи. Депутатська недоторканність зародилася у феодальні часи як захист норм права виборних представників нижчих верств суспільства чи вільних міст від монаршої, баронської та магнатської сваволі.

У XVIII столітті головна ідея недоторканності полягала в особливому захисті народного обранця від переслідування за політичні висловлювання та опозиційну діяльність. Ці принципи недоторканності збереглися в парламентах країн з розвинутою демократією, але ніде в світі навіть питання не стояло про недоторканність представників місцевого самоврядування. Єдиним прикладом позитивної ролі недоторканності місцевих обранців можна визнати часи перебудови в незалежній Україні.

- Як же тоді пояснити реанімацію імунітету місцевих депутатів? Як пояснити дії Президента України, який спочатку висловив голосну «ганьбу» депутатській недоторканності, а через декілька днів здивовані громадяни спостерігали за тим, як гарант не наклав обіцяне суспільству вето і підписав цей закон? Наступного дня В. Ющенко звернувся до Конституційного Суду з проханням «поставити крапку» в цьому питанні.

- Швидше, це демонструє дипломатичні якості нашого Президента. Висновок Конституційного Суду можна очікувати, у кращому разі, тільки після парламентських виборів, адже ще в жовтні скінчився строк повноважень більшості його членів. Можна не сумніватися, що процедура складання присяги суддями Конституційного Суду буде, швидше за все, затягуватися, якраз до березня наступного року.

Отже, для чого в нинішній політичній ситуації, перед виборами, ухвалювати закон, який суперечить Конституції, а відтак, буде обов'язково скасований?

Здається, що цей Закон став своєрідним «живцем», якого акули української політики закидають провінційним піраньям, що до нестями прагнуть омріяної недоторканності, заради якої рвуться в парламент.

Тепер, коли товар недоторканності можна знайти не лише в столиці, а й удома, місцевих лідерів спробують задовольняти місцевими списками. А після виборів Конституційний Суд відмінить місцеву недоторканність. Це дозволить політичним мамонтам зберегти місця в парламенті без сутичок із недосвідченими провінціалами.

- А яку позицію з приводу недоторканності займає Республіканська партія?

- У всій цій історії найбільш прикрим є те, що повністю проігнорована думка виборців. Прихильники недоторканності вважають, що, проголосувавши за особливий статус народних обранців, Верховна Рада висловила недовіру владі, тому що депутати не вірять у те, що на їхніх колег з місцевих рад не будуть тиснути у «мирні часи». Логіка у подібних міркуваннях, безперечно, є, адже місцеві депутати мають ті ж самі проблеми, що й народний депутат.

Проте недоторканність у її сучасному вигляді є умовною, оскільки місцевий депутат може стати заручником свавілля більшості. У разі, якщо більшість місцевих депутатів спільно з прокурором або керівником міліції матимуть бажання «навчити розуму» опозиційного депутата, то дарована законом недоторканність нікого не захистить.

Опоненти недоторканності місцевих депутатів висувають головний аргумент: відтепер органи місцевого самоврядування заполонить криміналітет, для якого депутатський імунітет - лише захист від правоохоронних органів. Адже, дійсно, місцевий депутат може бути і підприємцем, і чиновником, і правоохоронцем. При порушенні законодавства при виконанні своїх обов'язків (не пов'язаних з депутатськими повноваженнями) ця особа не може бути притягнута без згоди ради до відповідальності. Це - чудове підґрунтя для корупції. Стосовно суперечливості цього закону, по суті, склався консенсус фахівців права, які ще до ухвалення 8 вересня закону надали відповідні експертні висновки, в яких наголошується про його невідповідність Конституції.

Республіканська партія України підтримує ідею запровадження механізму, коли питання про недоторканність депутатів місцевих рад, так само, як і парламенту, вирішуватимуть суди. Тобто згоду на притягнення до відповідальності та арешт місцевих депутатів має надавати суд тієї інстанції, яка знаходиться на ступінь вище за рівень місцевої ради, до якої належить той чи інший депутат, а стосовно депутатів парламенту - Верховний Суд.