“Діпромісто” єднає минуле з майбутнім

1 липня відзначатимуть своє корпоративне свято. Адже справжні архітектори - це професійні творці зручного простору для життєдіяльності суспільства, який єднає минуле з майбутнім.

Над його вдосконаленням уже майже піввіку працює колектив Рівненської філії “Діпромісто”. Про здобутки і перспективи команди містобудівників, якій вдалося поєднати у своїй роботі традиції та новаторство вітчизняного зодчества, - в розмові із заступником директора - головним інженером філії з 1993 року Романом СЕМЕНЧЕНКОМ (на фото).

До того випускник факультету промислового і цивільного будівництва Українського інституту інженерів водного господарства майже два десятки років працював інженером, старшим інженером, керівником групи, начальником першої майстерні РФ “Діпромісто”.

“Буквально з кульмана креслення йшли на будмайданчик”

- Всесвітній день архітектури - професійне свято всіх проектувальників, які працюють у будівельній сфері, - вважає Роман Іванович. - Для мене і моїх колег - це чудова нагода оглянути зроблене за рік, що минув від попереднього свята, звірити творчі та виробничі плани з викликами часу.

- Чим запам’ятався цей період для колективу філії?

- Перш за все, проектуванням і будівництвом найбільш значних об’єктів. Маю на увазі торгівельний комплекс на Макарова, 23 - продовольчий супермаркет “Велика кишеня”, будмаркет “Караван”, розважальний заклад “Екватор” та центр оптової торгівлі “МЕТРО”. Останній проект розроблявся організацією, яка споруджувала його, але проектування інженерних мереж виконували діпромістівці. Об’єкти, зведені за цими проектами, незважаючи на стислі строки (всього один рік!) проектування і будівництва, - сучасні, зручні, функціональні, естетичні й виважені. Цього вдалося досягти завдяки злагодженій роботі дуже серйозних підрядників з величезними будівельними потужностями й оперативності наших працівників - буквально з кульмана креслення йшли на будмайданчик.

У 2007-му колектив філії здійснив масштабний проект багатоповерхової забудови кварталу МЖК в обласному центрі на вулиці Гагаріна, інвесторами якого є Фонд молодіжного житлового кредитування і будівництва та фірма “Сибінвестград”. Розроблено проектну документацію й отримано дозвіл на будівництво першого житлового будинку. Вперше у Рівному підземні гаражі будуть розміщені за проектом не тільки під будинками, а й під усією територією мікрорайону.

“Тільки аж у 90-х роках з’явилися творчі елементи в архітектурі”

- Романе Івановичу, який, на Вашу думку, період в історії Рівного вирізняється найбільш вагомими архітектурно-будівельними здобутками?

- На мій погляд, доцільно було б виділити два періоди: коли найбільше будувалося і коли власне почала по-справжньому розвиватися архітектура. Найбільш динамічно місто будувалося на початку 80-х років - маю на увазі забудову вулиці Паризької комуни (нині Дубенська) та початок масштабної забудови північних мікрорайонів. Але це було будівництво за типовими проектами: на кожний вбудований магазин, на кожен індивідуальний об’єкт потрібно було отримати дозвіл на його розробку в Києві або Москві, інакше об’єкт не фінансувався. Були дуже великі обмеження. Наприклад, підрядник не був зацікавлений у розробці якихось архітектурних деталей. Було багато нормативних документів із різними заборонами. Один з них - “Об экономном использовании строительных материалов в гражданском строительстве” - особливо пресував творчу фантазію місцевих зодчих. Лиш обмеженими засобами (деякі корективи в плані, стрибки по вертикалі, трошки кольорів) вдавалося досягти певної виразності новобудов. Тільки аж у 90-х роках, коли в державі почала підніматися економіка, з’явилися творчі елементи в архітектурі.

- Чи були рівненські архітектори готові до вільної роботи в ринкових умовах?

- Я переконаний, що попри обмеження, які існували в радянські часи, і відсутність через це досвіду вільної архітектурної творчості, діпромістівці внутрішньо були готові до самостійної роботи. Сьогоднішні сивочолі метри рівненської архітектури засвітилися ще в кінці 70-х років, коли вони з великим натхненням брали активну участь у конкурсах молодих архітекторів. Фаховому вдосконаленню майбутніх зодчих також сприяло залучення їх до розробки елементів благоустрою, фасадів тощо.

Але вільної творчості, можливості виявити якусь пластику, цікаві елементи, застосувати металеві конструкції, кольорові вітражі - цього раніше не було. Тільки в незалежній Україні як молоді, так і зрілі архітектори отримали широкі можливості для професійного зростання. Сьогодні їх творче самовираження неможливо уявити без використання нових будівельних та опоряджувальних матеріалів закордонного і вітчизняного виробництва, які знайшли масове застосування в будівництві. Радує і те, що якість матеріалів від українського виробника наблизилася до європейського рівня, але вони, звичайно, набагато дешевші.

“Провідні рівненські зодчі добре роблять і не менш добре вчать”

- Чи можна, попри відсутність у нашому місті спеціалізованих будівельних вузів, говорити про рівненську школу архітектури?

- Всупереч твердженню Бернарда Шоу “Хто вміє - робить, хто не вміє - вчить інших”, провідні рівненські зодчі Микола Пасічник, Олег Трофімчук та Микола Шолудько добре роблять і не менш добре вчать. Покоління майстрів містобудівної справи, яке виросло на наших очах, сформувало архітектурний стиль, головною ознакою якого є високий професіоналізм, патріотизм і прагнення зробити своє місто найкращим. Дякуючи їх зусиллям, Рівне вирізняється серед міст-сусідів, які нам раніше ставили в приклад, не тільки архітектурним обличчям, а й рівнем пошуку і фахової підготовки молодої зміни. Майбутнім архітекторам сьогодні доручають реальні завдання на конкретних земельних ділянках, їх залучають до вирішення наболілих проблем міста, зокрема транспортних. Молодим фахівцям довіряють розробку деяких в’їздів до Рівного, транспортних розв’язок. Керівники владних структур, ознайомившись із їх розробками, отримують інструмент для виважених оптимальних рішень, спрямованих на поліпшення умов життя рівнян.

- До речі, якими Ви бачите шляхи усунення транспортних пробок у центрі Рівного?

- Кардинальним вирішенням проблеми була б зміна транспортних потоків. Зокрема, відповідно до проекту детального планування центральної частини Рівного, пропонується вздовж великої залізниці прокласти автомобільну дорогу, з’єднати нею вулицю Пересопницьку з вулицями Степана Бандери та Дворецькою і вивести її до об’їзної дороги навколо міста. В районі Квасилова, на мою думку, ця дорога взяла б на себе частину транспортних потоків. Я не проти й того, що сьогодні робиться в центрі: розширення Соборної між вулицями Міцкевича і Шопена на 10-15 відсотків зніме напругу на цій найбільш завантаженій транспортом ділянці. Але суттєве звільнення центральної частини міста від транспортних “тромбів” потребує, на мою думку, принципово інших підходів.

“Я завжди займався інженерним забезпеченням архітектурних проектів”

- Чи керується міська влада, вирішуючи містобудівні проблеми, думкою громадськості?

- На мій погляд, влада в Рівному працює прозоро, тож громадськість може ефективно впливати на її рішення. Керівники, що відають питаннями архітектури і будівництва, відповідально ставляться до прийняття рішень. Пропозиції по серйозних об’єктах завжди виносяться на розгляд архітектурно-будівельної ради. Не пасуючи перед авторитетами, беручи до уваги інтереси громади, рада добивається внесення необхідних змін у проекти.

- Які об’єкти, Романе Івановичу, Ви вважаєте знаковими для свого творчого зростання?

- За фахом я інженер-будівельник, тож завжди займався інженерним забезпеченням архітектурних проектів. Велике значення для мого професійного вдосконалення мало будівництво житлового масиву на в’їзді до Рівного зі сторони Львова. Адже треба було чітко організувати будівельний процес на всіх об’єктах у цьому мікрорайоні. Запам’яталося також будівництво мікрорайону “Північний”. Починали проект кияни, але їх концепція через незручне розташування об’єктів зазнала нищівної критики в Рівному. Тож перед діпромістівцями постало завдання зробити і втілити на практиці кращий проект. Я тоді працював начальником першої майстерні, а Микола Шолудько був головним архітектором проектів. Працювали в одному кабінеті. Сьогодні, коли мікрорайон “Північний” уже вималювався в натурі, ми бачимо, що нам вдалося досягти поставленої мети.

Добрі спогади залишилися про співпрацю з директором філії Олегом Трофімчуком над проектом адміністративної будівлі Рівненського райвиконкому. За два місяці нам вдалося виконати архітектурну й інженерну складові проекту. Будинок, в якому ми з вами розмовляємо, - це теж результат спільної роботи нашого творчого тандему з Олегом Кириловичем.

В переліку кращих проектів, у яких довелося брати участь, - об’єкти в селі Зоря Рівненського району та критий стадіон у Національному університеті “Острозька академія”, на розробку якого нам дали всього кілька діб. Також пишаюся своєю участю в реконструкції цеху по випуску компактних люміненсцентних ламп на рівненському заводі “Газотрон”. Виведення цього виробництва на повну потужність забезпечить економічний ефект, що дорівнює продуктивності ядерного енергоблока-мільйонника протягом терміну експлуатації цих ламп.